Таджицька Радянська Соціалістична Республіка утворилася в 1924 році (в 29-му інакше літочислення). Історія цієї країни наповнена різними перипетіями, багато в чому зумовили особливості народності. Історія кожної нації тісно пов’язана з територією, обраної для життя – саме тут формується народ, тут він вдосконалюється, тут же з’являється державність. Для сучасних громадян важливий не тільки Таджикистан, існуючий на картах нашого світу, але і його попередники. Звернемося до історії, щоб дізнатися більше.
Про що йдеться?
Таджицька Радянська Соціалістична Республіка сформувалася в місцевості, яка раніше була частиною великого азіатського держави. Середні східні азіатські землі в колишні часи перебували під владою саманідів – це було близько тисячоліття тому. Хоча той державний лад упав, його спадщина на довгі віки сформувало лад таджицького суспільства. Незважаючи на тюркизацию, народності зберегли свої особливості. У Росії ці землі увійшли в період імперської влади – в дев’ятнадцятому столітті. Революційні події двадцятого століття не могли не позначитися на життя таджиків. Саме таким був історичний контекст формування нової країни.
Відбувся в 1917 році переворот став важливим кроком у розвитку азіатських земель. Остаточно пішла в минуле відсталість, властива середньовічному періоду. Почалася нова епоха. Таджицька Радянська Соціалістична Республіка досить докладно розглядається в радянській науковій літературі, тому цей період життя суспільства багатьом здається найбільш дослідженим, максимально детально розглянутих. Одночасно, як визнають історики, є ряд тонких нюансів, пов’язаних з формуванням країни – вони поки ще недостатньо розкриті. Не так давно організували додаткові дослідження, присвячені становленню радянської державності в азіатських землях. Багато вчені дискутують на тему розмежування азіатських земель за національною ознакою державності. Формування республік у 24 році стало нормативною базою спершу для ТССР, потім – незалежної держави.
Теоретична база
Про те, що таке Таджицька Радянська Соціалістична Республіка, як сформувалася ця держава, які шляхи та етапи її розвитку, можна дізнатися не тільки з радянських джерел, але і з праць сучасних авторів, які розглядали це питання. Відомі іноземні вчені, які займаються ТССР. Основним завданням всі ці дослідники ставили перед собою визначення історично важливих моментів, що змінили протягом історії для цілої народності. Відзначається, що в радянських джерелах переважно відображається загальна ідеологія становлення СРСР, при цьому ТССР, як можна укласти з офіційних видань, практично ні в чому не відрізнялася від інших частин союзної держави. Звичайно, з 1924 до 1991 року було опубліковано досить багато робіт, присвячених таджиків і їх державності, але істотне коригування показали політичні реалії цього часового проміжку. Автори уникали об’єктивного розгляду проблем, пов’язаних з радянською історією. Як вважають багато хто, найціннішими можна назвати праці, написані незабаром після 20-х років минулого століття безпосередніми учасниками події – Ходжибаевым, Махсумой, Шотемурой.
Автономна Таджицька Соціалістична Радянська Республіка, як видно з праць пізнішого часу (приблизно з середини минулого століття), вже представлялася в деякій мірі ідеалізованої країною. Вчені не могли дозволити собі критикувати дії правлячих структур, вказувати на помилки, допущені керівниками, отвечавшими раніше за розмежування азіатських земель. Практично не розглянуті реалії розвитку державності, а також особливості народної освіти. Після років кількість наукових робіт на цю тему істотно збільшується, при цьому якість продовжує залишатися недостатнім. Особливо цікавою вважається монографія, видана Раджабовим.
Різнобічний розгляд
Таджицька республіка СРСР була об’єктом інтересу не тільки радянських науковців, але й ряду іноземних діячів науки. Перші такі роботи представили публіці в 20-30 роки минулого століття. Іноземні дослідники користувалися різними підходами для оцінки того, що відбувається в азіатському регіоні. З точки зору СРСР всі автори ділилися на реакційних та прогресивних, причому до другої категорії належали лише ті, чиї позиції співпадали з ідеологією союзної держави. Автори, з точки зору радянської влади належать до реакційним, як запевняли ідеологи союзної країни, фальсифікували, що відбувається. Їх праці були антирадянськими і, як вважають деякі сучасні дослідники, далеко не завжди об’єктивними. З іншого боку, критика владної системи і режиму була обґрунтованою.
Досить цікаві присвячені Таджицької СРСР праці Жехака. Він створив унікальне наукове твір, присвячений мові таджиків, і описав у ньому особливо складні для місцевого населення часові періоди. Увагу автора привернув період заборони на таджицька мова, деякий час діяв в Бухарі.
Історичний контекст
Сформована навколо столиці (р. Душанбе), Таджицька РСР з’явилася на території середньоазіатських земель. До сучасного розмежування те, що сьогодні є Таджикистаном, відносилося до Бухарської і Туркестанської республікам. В Туркестанської входили північ і схід, інші частини були східним регіоном Бухарської. Навесні 18-го в Ташкенті організували п’ятий радянський з’їзд, в ході якого оголосили про існування ТАССР, одночасно затвердивши положення, присвячене особливостям цієї республіки.
Щоб розібратися з проблемою національних меншин, організували Наркомнац, чиї нормативна документація свідчила: “Всім націям дається право напрямки представників до комітету.” В той момент про таджиків згадки не зустрічалося, хоча ця народність була корінний для регіону, а кількість людей – досить значним. У нової Конституції республіки, яка вступила в силу з осені 1920 року, також не було таджиків. Як корінних народностей розглядалися лише киргизи, узбеки, туркмени.
Бухарський емірат – один з попередників Таджицької РСР (р. Душанбе був обраний столицею), що відрізнявся особливістю національних говірок. Тут вдалося зберегти перську мову в якості державної, але так було лише перший час. Режим еміра усунули в рамках походу Фрунзе, тоді ж проголосили Бухарську республіку. Місцеве населення, втім, виступив проти нововведень – це назвали «басмаческим рухом». Боротьба з ним тривала кілька років. Тут таджицькі права також порушувалися, хоча саме ця народність була однією з основних. Таджицька мова піддався гонінням, а основним декларували узбецький. Тоді ж ввели штрафи за використання таджицького прислівники. Як видно зі збережених до наших днів документів, у Компартії не було жодного таджика.
Кордони і єдність
За фото Таджицька РСР може здатися досить спокійним місцем, де люди жили мирно і без серйозних потрясінь. В реальності ситуація була більш неприємною. Після формування Бухарської республіки сюди відправили численних політиків з ТАССР, у числі яких було чимало пантюркистов. Так почала поширюватися думка про те, що середньоазіатські території – це Туркестан, тюркська країна, в якій зовсім немає і не було таджиків. Мета, переслідувана урядом, була наступною: сформувати Великий Туран, тобто сформувати як єдине ціле всіх тюрків. Таке держава повинна більше орієнтуватися на Туреччину, ніж на Росію. Такий розвиток справ викликало хвилювання в центральному апараті управління союзною державою. Було прийнято рішення розмежувати азіатські місцевості, щоб виключити формування нової держави.
Національне та територіальне розмежування довелося на 1924 рік. Саме з цього моменту існує Таджицька РСР; місто Душанбе обраний столицею. Деякі іноземні історики вважають: таке розмежування було не більше ніж експериментом, заснованим на ідеї поділу влади. У цей період управлінці згадали про таджиків як народності, їм присвоїли статус нечисленних аборигенів, що зберегли унікальний рідну мову. В реальності у таджицького населення було кілька прислівників. При цьому спосіб життя і культурну спадщину для всіх представників таджицького народу було досить схожим. Багато одночасно говорили на перській, тюркською мовами.
Розвиток ситуації
Перший час райони Таджицької РСР були лише на папері – місцевий уряд практично не працювало, треба зробити ще багато, щоб воно змогло функціонувати. Почали формувати органи партії на місцевості. Таджикистан було автономією УРСР, тому не представлялося можливим сформувати власну Компартію. У травні 24-го керуючі Бухарської РСР розпустили ЧДК, організувавши Військовий Революційний Рада, а в листопаді того ж року оформили революційний комітет, який займався підготовкою з’їздів. Було постановлено основною метою роботи позбутися басмачества і гарантувати місцевому населенню мирні умови для життя. Вже в ті часи влада розуміли, що необхідно розпочати роботу по освіті народу, а також відновити народне господарство.
До кінця 1926 Ревком був основним керуючим органом ТССР. Потім повноваження структури передали Центрисполкому. Відповідальність за його обрання була покладена на учасників з’їзду, організованого в місті Душанбе Таджицької РСР. З цього моменту у республіки є президія і його голови, а наркоми зміщені – були зроблені нові призначення. Тоді ж прийняли ряд важливих нормативних актів, присвячених націоналізації, освіти, жіночого розкріпаченню. У той же час військова, політична обстановка практично не змінювалися і після розмежування: тут були прихильники старого і нового режиму. Саме послідовники влади еміра розглядалися як основна проблема середньоазіатських земель – це видно з дійшли до наших днів радянських джерел. Були організовані дві військові кампанії. Перша завдала серйозної шкоди басмачеству, а до 31-му році вдалося повністю покінчити з цим рухом. З цього моменту стало можливим нормальне мирне будівництво, господарювання на території республіки.
Економіка і культура
І в столиці Таджицької РСР, і в інших населених пунктах перший час люди жили дуже важко. Як вважають фахівці, на весь період автономного існування таджики були змушені боротися з великими економічними труднощами. Відомо, що керівники регулярно писали прохання на фінансові структури і спеціалізоване бюро в центральному апараті влади, закликаючи приділити особливу увагу місцевим складнощів. Центр, втім, офіційно грошима не мав, а бюро допустило збільшити фінансування регіону лише на 5%. Передбачалося, що приплив коштів може стати істотніше, якщо знизити забезпечення інших республік, але такої міри не вистачало. Бюджет республіки формувався управлінцями союзної держави і був прив’язаний до УРСР. На практиці уряд ТССР не отримувала грошей зовсім або вони перераховувалися з суттєвими затримками. Як вважають сучасні дослідники, часто управлінці УРСР просто обкрадали ТССР, що ще більше погіршувало становище регіону.
Міста Таджицької РСР були в деякій мірі оплотом культури, розвиток якої регламентувався ленінськими і сталінськими вказівками. Пролетаріат розвиненої держави, як писав у своїх працях Ленін, допомагає іншим країнам перейти до більш прогресивного строю, пройшовши важливі періоди розвитку без капіталізму. Відразу визнавалося, що заздалегідь не представляється реальним вказати, що знадобиться для розвитку країни. Як вважають іноземні дослідники, фактично все культурне будівництво тієї епохи було русифікацією азіатських народностей. Створювалися алфавіти, граматичні системи і морфологічні норми, які, на думку ряду вчених, лише повинні були зламати спільність населення і попередити спілкування народностей.
Освіта і прогрес
Період радянської влади був не тільки часом появи нових назв (наприклад, Ленінабад). Таджицька РСР отримала можливості організації освітнього процесу у відповідності з нормативами союзної держави. Ледь сформувалася ТССР, почали створювати типові радянські освітні установи. Перший час навчання велося на узбецькому. Особливо дивним це здавалося тим, хто пам’ятав заяву Ревкому, позначені однією з найважливіших своїх завдань розвинути радянські школи, де діти могли б навчатися рідною говіркою.
Не тільки мова, але і мистецтво, література сильно змінилися в період радянської влади. Було прийнято постанову, присвячене худлиту. Фактично саме завдяки йому напрям мистецтва стало методом пропаганди і агітації. У 20-ті роки сформувалося місцеве літературознавство, з’явилися нові напрямки. Тоді ж діяли основоположники таджицької літератури. Активно розвивався жанр пісень. Особливою любов’ю користувалися присвячені усунення басмачества, процвітання комсомолу, революційним вождям. Тоді ж почали співати про розкріпачення жінок, участі жіночої половини людства в розвитку агропрому Таджицької РСР. Одним з найбільш типових творів того часу вважають пісню «Дівчина з комбінату».
Герб і прапор
Символи країни, нації, народу – всі ці знаки і характерні зображення, музичні твори завжди були важливі для людини. Разом зі становленням нової республіки були прийняті положення, що регламентують основну символіку. Це дозволило підвищити самоідентифікацію місцевого населення. Правила та особливості використання зображень, а також нюанси самих цих творів були зафіксовані у конституції місцевості. Як можна дізнатися з цього документа, герб Таджицької РСР являє собою зірку з п’ятьма закінченнями, прикрашену вінцем. З першої половини він сформований пшеничним колоссям, а в лівій можна бачити бавовникової гілки, на кінцях яких розкрито коробочки. Зверху на гербі зображені серп, молот, золотящиеся в сонячному світлі. Вінець прикрашений кручений стрічкою, на якій написано гасло союзної держави: «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!». Напис виконано на двох мовах: таджицькою і загальному для всіх республік російською. Знизу можна бачити стрічку, на якій написано найменування республіки на тих же двох говірками.
Прапор Таджицької РСР – це полотно у формі прямокутника, забарвлене в чотири кольори. Смуги знаходяться послідовно і горизонтально. Верхня частина пофарбована в червоний, вона домінує і займає половину полотнища. Далі на одну п’яту ширини йде білий блок, потім удвічі менший зелений, і дорівнює по ширині білому червоний. Зверху поблизу древка золотистою фарбою зображені серп, молот. Над цими зображеннями на прапорі Таджицької РСР присутній зірочка – класична радянська з п’ятьма краями. Зірка прикрашена золотою облямівкою. Співвідношення ширини і довжини – один до двох.
Про Конституції
На території країни з’явилися Душанбе, Ленінабад, Ленінський район Таджицької РСР та інші нові назви та найменування, оскільки радянська влада змогла здобути перемогу в ході революційних конфліктів 1917 року. Саме завдяки сміливості і відваги воїнів того часу встановилася радянська влада, правління взяла на себе Компартія, з чиєї ініціативи відбулися численні перетворення в економіці та соціумі. Конституція ТССР говорить: “Саме за рахунок цього вдалося відстояти створене і розвинути його в повноцінне соціалістичне суспільство, в якому кожна людина вільна, володіє відмінними можливостями і добробутом.” Конституція говорить: “Держава володіє значними продуктивними силами, культура її народу постійно збільшується, а робочий клас складається в міцному союзі з інтелігентами і селянами.”
З Конституції можна дізнатися про рівні права ТССР та інших республік у складі єдиної союзної держави. ТССР є одним з аспектів державної єдності, а Радянський Союз в цілому покликаний згуртувати різні народи, щоб люди могли спільними зусиллями розвивати ідеї комунізму. Найвищі ідеали, задокументовані Конституцією, закріпили устрій та політичні реалії країни, а також зобов’язання всіх громадян і цілі держави.
Цікаво знати
Загальна територія ТССР налічувала 143,1 км2. Чисельність населення оцінювалася в 4 807 000 персон. Республіка сформувалася в 1924 році, в СРСР увійшла в кінці 29-го. ТССР створена в південно-східних азіатських землях. До індійських кордонів звідси всього лише 15 кілометрів. ТССР межувала з західними китайськими територіями і Афганістаном.
Відмітна особливість цієї місцевості – складний і різноманітний клімат, рельєф. На рівнинах сухий субтропічний клімат, а в найвищих зонах Паміру – полярний. Північ держави охоплював Ферганскую долину. Максимально висока щільність населення у ТАСС фіксувалася в західних, північних регіонах, де долинні посушливі місцевості мають зрошувальну систему каналів. Численні оазиси прикрашалися чудовими клумбами, на полях зеленів бавовна, рис вирощувався. Гірські схили в ТССР частково були голими і зовсім непридатними для господарювання, але деякі заросли лісами фісташок і арчевыми – це властиво помірного кліматичного поясу. В такій місцевості росте хліб, який не потрібно поливати, а також можна займатися тваринництвом. У ТССР найбільш популярним напрямком було розведення гиссарских овець.
Високогір’я Паміру вкрите вічним снігом. Тут сформовані великі льодовики, з яких випливають чисті бурхливі гірські річки. Найвищі вершини ТССР носили імена радянських вождів – Сталіна і Леніна. Долинні місцевості країни сонячним, а гори закривають ці краї від сильного холодного вітру. В теплий період тут досить спекотно, а взимку – тепло. Довгі століття населення споруджувала канали, щоб забезпечити землю вологою, і в період радянської влади таджики отримували багаті врожаю фруктів, рису і бавовни. З давніх пір Таджикистан був досить бідною країною з-за утиски правлячого класу – і саме на боротьбу з ним були спрямовані зусилля рад.
