Тема й ідея в поемі «Мцирі» М. Ю. Лермонтова
Лермонтов кілька років служив на Кавказі. Він дуже любив ці місця. Неодноразово подорожував по різних гірських монастирям і храмам. Під час однієї з поїздок на узбіччі дороги йому зустрівся самотній монах, який розповів йому свою сумну історію.
Він повідав про те, що в одному з гірських селищ, його тоді ще зовсім маленького хлопчика, визначили місію до російському генералові. Він відвіз хлопчика далеко від рідних місць. По дорозі дитина захворів, і його залишили в одному з монастирів. Хвороба була важкою, а одужання довгим і тяжким. Все, що оточувало хлопчика, було для нього чужим і не звичним. Але йому довелося провести в цьому ув’язненні багато і багато років.
Його волелюбна натура вимагала волі і простору, а отримувала молитви і пости. Але він не здавався. Кілька разів тікав, довго ховався в горах, але голод і слабкість привели його назад, за монастирські стіни. Все, що Лермонтов почув, дуже схвилювало його і надихнуло на створення поеми. Це ліро-епічний твір, у якому розповідається про долю героя – молодого ченця, сильного і сміливого хлопчика – юнака, взятого в полон і виріс за монастирськими стінами. Це головна тема вірша. Поема складається з вступу, розповіді автора про життя Мцирі і сповіді молодого послушника. В главу кута поставлений сильний характер центрального героя.
Життя в монастирі бідне на події. Юнак страждає від того життя, яку він змушений вести. Смирення – не його стихія. Він борець і вважає, що навіть тільки три дні на волі для нього краще, ніж існування в самітництві. Для нього смерть переважніше перебування в монастирі. Поет описує ці дні на волі. Для його героя вони так важливі. Вільність – це те, до чого молодий «самітник» прагне. У нього немає друзів. Його життя нікого не цікавить. Він розповідає про неї зовсім сторонній людині чернець, якого випадково зустрів, а промовчати не зміг, так як його переповнюють почуття, а потаємні думки рвуться на волю.
Так в оповіданні розкривається внутрішній світ героя. Його світогляд сформувався в стінах монастиря, але це думки вільного горця, який з молоком матері увібрав дух гордості і гідності. Що неможливо зламати нічим. Не зумівши потрапити в рідні місця, він готовий піти з життя, і останні його думки про батьківщину, свободу і життя.
