Про теплокровних
Коли перм наближалася до свого завершення, багато рептилії стали теплокровними. Завдяки цій якості вони довше могли бути активними, не було потреби довго відігріватися після холодних ночей. Щоб підтримувати тепло, їм важливо мати швидке травлення, яке дозволить своєчасно отримувати теплову енергію.
Найбільш просунутий підряд териодонтов – цинодонты. Це і є предки ссавців. Тіло їх вже тоді покрилося шерстю, у них були такі ж зуби, іклами вони рвали видобуток на шматки, а передніми зубами їжу захоплювали. Корінні зуби потрібні були для жування та перемелювання їжі.
Череп у них став володіти потужними щелепними м’язами, з’явилося небо, як у крокодилів. Завдяки цьому вони отримали здатність дихати, коли рот їх набитий їжею. Так вони й навчилися жувати їжу більш якісно. Згідно з однією з точок зору, качконіс і єхидна є збереженими до наших днів цинодонтами. У пермському періоді вони тільки почали з’являтися. Вони були невеликими – до 60 см – істотами, харчувалися комахами, тваринами, рибою – як видри. Це наші далекі предки.
Але як тільки почали своє поширення цинодонты, на сцені з’явилися найбільш грізні рептилії – динозаври. Зіткнувшись з ними, лише мала частина теплокровних цинодонтов вціліла. Вони вижили лише завдяки тому, що були теплокровними. Це дозволяло їм бути активними в холод, вночі, коли динозаври були малорухливими.
Багато цинодонты вимерли до кінця пермі, але хтось дожив до початку тріасу. Нащадки цих створінь пережили динозаврів і дали початок нової, найбільш організованій групі – ссавцям, які в майбутньому стануть володарями Землі. Багато в чому на їх формування вплинули ці труднощі.
Потрібно враховувати, що плазуни навіть на одних материках були дуже різними завдяки відмінностям кліматичних зон. Частина терапсидов не підлягала класифікації – тетрацеротопсы, фтиносухи, камагоргоны так і залишилися загадковими істотами, не віднесеними до якоїсь певної гілки.
