У році, є свято – 23 лютого! Цей день вважають днем справжніх чоловіків, захисників нашої вітчизни. В цей день всі жінки вітають всіх чоловіків країни – батьків, синів, чоловіків, братів, дідусів і прадідусів, дарують їм подарунки. Виключень практично не буває, тому що кожен з нас, чоловіків, незалежно від віку, якщо настане біда, ворог порушить кордон нашої держави, готовий взяти в руки зброю і стати на захист своєї родини і своєї Батьківщини.
У цей день на всіх каналах телебачення і радіомовлення, на сайтах сторінок в інтернеті приносять привітання чоловікам, бажають їм здоров’я, мужності, успіхів у всьому. По телевізору транслюють передачі та фільми, присвячені ветеранам та їх бойових дій у Велику Вітчизняну Війну, про нелегку працю поліцейських, пожежників і військових офіцерів.
В нашій школі зазвичай проходить святковий концерт, який супроводжується привітаннями наших однокласниць, вчителів. Нам дарують символічні подарунки, говорять теплі слова привітань. Така церемонія зазвичай закінчується чаюванням з смачними тортами, цукерками та фруктами.
Вдома теж панує в повітрі атмосфера свята. Мама з бабусею метушаться на кухні, щоб приготувати святкову вечерю. Зазвичай вони запікають смачну курку з картоплею і майонезом в духовці. Готують різні салати. Обов’язково на святковому столі буде присутній йогуртовий торт з полуницею.
Перед тим як усі чоловіки родини – я, тато і дідусь зберемося за святковим столом, жінки нашої сім’ї – мама і бабуся обов’язково подарують нам гарні подарунки і скажуть ласкаві слова, як вони нас цінують і люблять.
Пізніше в десять годин вечора ми всією сім’єю вирушаємо на центральну площу нашого міста, щоб подивитися салют на честь справжніх захисників вітчизни. Це дуже гарне видовище, коли різнокольорові вогники з величезними дзвінкими ударами вириваються в безодню темного неба, і розливаються райдужної річкою по ньому.
Зараз, на щастя, у нас в країні немає війни, але мій прадід воював у Велику Вітчизняну Війну. Він давно пішов з життя, і його немає з нами, але я і моя сім’я в цей день завжди згадуємо про нього, і пишається ним. Якщо щось трапиться в нашій країні, я встану на захист вітчизни і повторю подвиг свого прадідуся.
