Іван Сергійович Тургенєв є авторам таких творів як «Батьки і діти», «Напередодні», «Заїжджий двір» і всіма відомого оповідання «Муму», в якому відобразив свої трепетні переживання і занепокоєння про майбутнє рідної країни. З розповіді даного твору можна побачити, що автор побудував сюжет навколо проблеми кріпосного права, що було дуже актуально в той час.
Дія оповідання відбувається в селі і відразу ж показаний перший образ – це бариня, є дворянкою і поміщицею. Вона веде відокремлене життя в Москві. Бариня давно овдовіла, а діти її роз’їхалися: сини перебували на службі в Петербурзі, а всі дочки вийшли заміж.
Зовнішній вигляд барині мало описаний, відомо лише наступне : «З солодкою усмішкою на зморщених губах…». Більше про її зовнішніх даних в оповіданні не йдеться.
Бариня бере до себе на посаду двірника глухонімого Герасима. Він був чоловіком дванадцяти вершків зростання, складений богатирем. У селі Герасим багато працював, без зайвий зусиль міг впоратися з будь-якою нелегкою роботою.
Коли ж Герасима привезли до Москви і призначали його двірником, він довго дивувався, як поводитися з мітлою і яка його нинішня діяльність. Така робота здавалася потіхою, за сравненью з нелегкої селянської ношею. Тим не менш, Герасим швидко освоївся і при ньому завжди двір був у чистоті та повному порядку: – «ні трісок не валялося, ні сору…»
Інші кріпосні барині побоювалися Герасима. Спілкувалися вони з ним не вербально, пояснювалися знаками.
На службі у барині була праля на ім’я Тетяна. Дівчина соромлива і боязка, худорлявої статури, білява й з родимкою на лівій щоці, що раніше вважалося дуже поганою прикметою. З самого дитинства Тетяну примушували виконувати важку роботу, майже не годували і одягали в лахміття, вона отримувала платню менше всіх.
Дівчина намагалася ні з ким не спілкуватися, обходила всіх сторін і побоювалася. Найбільше боялася саму бариню, при одному тільки згадці, дівчина тремтіла від страху. Єдине, що турбує Тетяну – це своєчасна і добре виконана робота.
Коли на службу вступив Герасим, при його вигляді Тетяна сильно злякалася і довгий час обходила його стороною. Двірник ж, не приділяв особливої уваги лагідної пралі, але потім почав злегка глузувати, коли та проходила повз. В кінцевому підсумку, Герасим став задивлятися на Тетяну, ніжно і лагідно посміхався їй, мукав, пригощав солодощами, розчищав перед нею дорогу. Слуги барині швидко дізналися про закоханість Герасима в Тетяну і навіть збиралися просити господиню одружити їх.
Одного разу бариня, в ході бесіди зі своїм дворецьким Гаврилом Андрійовичем, заговорила про чоботаря Капітоні, який уславився гірким п’яницею, і прийняла рішення, що пора б йому відучитися від випивки і вгамується. Для цього, вирішили одружити Тетяну і Капітона. Дізнавшись про майбутнє весілля, Тетяна не змогла заперечити.
Придворні слуги з усіх сил старалися, щоб Герасим не дізнався про майбутнє весілля. А Гаврило, у свою чергу, запропонував Тетяні прикинутися п’яною, адже Герасим не переносить п’яних людей. Пізно ввечері, Герасим, побачивши пралю, почав привітно посміхатися і ніжно замукав. Але, розглянувши її ближче, помітив, що та хитається і зрозумів у чому справа. Герасим штовхнув Тетяну до Капитону і пішов геть. Незабаром, Тетяна і Капітон зіграли весілля і поїхали жити в село. Перед від’їздом, Тетяна тричі поцілувала Герасима. Він вирішив проводити їх до застави. Дійшовши до річки, Герасим хотів повернутися назад, як раптом побачив маленького щеняти. Він бережно взяв його в руки і повернувся з ним додому.
Варто відзначити, що, незважаючи на любов до Тетяни, Герасим відмовився від неї, вважаючи, що та п’яниця, яких він ненавидів. Герасим дійсно вольова людина, але не вільний. Це розкривається і в його кінцевому вчинок з Муму.
