П’ята заповідь Старого Завіту Біблії говорить: «Шануй батька твого і матір твою, щоб продовжилися дні твої на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі». Втім, у багатьох священних релігійних книгах, таких як Біблія та Коран йдеться про те, що потрібно любити і поважати своїх батьків.
Питання віри – особиста справа кожного. Лише повагу і любов до нашим батькам безумовні.
Любов до самим близьким і рідним людям народжується у дитини в першу хвилину життя. Любов до батьків нескінченна, сильна, безкорислива і трепетна. Знищити це почуття практично неможливо. Любов не згасає, якими б не були батьки . Ми любимо батьків і матерів незалежно від ступеня благополуччя сім’ї . Як би не вибудовувалися стосунки в сім’ї наше серце цілком і повністю наповнене любов’ю до нашим близьким і рідним. Любов живе в серці кожної людини. Діти виростають, стають дорослими, заводять свої власні родини та дітей, але, незважаючи на це, всім нам періодично необхідно просто побути поруч з мамою і татом. Про любов і повагу до батьків писали, в свій час, Тургенєв, Сухомлинський, Пушкін і Гіркий, а також безліч інших письменників. Про стосунки дітей та їх батьків знято безліч фільмів, багато художників зображували на своїх полотнах матерів. Немає нічого міцніше любові до своїм матерям і батькам.
П’єр Бомарше говорив: “Кожна людина завжди чий-небудь дитина.”
Ми зобов’язані батькам своєю появою на світ, вони оберігають і піклуються про нас з самого народження . Іноді вони надмірно опікують нас . Трапляється, що між дітьми й батьками виникає непорозуміння. Настають моменти, коли ми не можемо знайти спільну мову з ними.
У всі часи стверджували, ніби молодь змінилася, відрізняється від тієї, яка була раніше, менше поважають старших, відсутня повага і любов до батьків. Причиною цих тверджень були відрізняються один від одного світогляду різних поколінь.
Ми можемо не приймати точку зору батьків, якщо не згодні з нею, але при цьому в будь-якому випадку вона гідна поваги. Кожна людина має право на свою точку зору. Досягнувши віку батьків, цілком можливо, ми зможемо зрозуміти, чому вони думали й чинили саме так, а не інакше.
Не потрібно сперечатися з батьками і демонструвати їм неповагу, відкрито і агресивно показувати їм незгоду з їх поглядами, це ні до чого доброго не призведе. Батьки прожили довше за нас, вони мають великий життєвий досвід, тому варто до них прислухатися.
Коли у нас з’являться свої діти. І ми своєю поведінкою, нашим ставленням до батьків будемо показувати приклад своїм нащадкам. Діти будуть дивитися на нас і переймати у нас, як потрібно шанувати, поважати і любити своїх батьків. Подорослішавши, вони, цілком можливо, будуть ставитися до нас так, як ми їх цьому навчили. Вони будуть поводитися з нами, як робили ми зі своїми батьками. І добро, і зло повернеться до нас. Варто задуматися заздалегідь, повернення чого ми хочемо більше.
Наші батьки, на жаль, не будуть жити вічно, рано чи пізно прийде час, коли вони попрощаються з нами назавжди і залишать нас одних. Ми будемо шкодувати про своє поводженні і вчинках і почнемо цінувати час, проведений з батьками, але тоді буде вже занадто пізно. Так не краще почати цінувати, любити і поважати батьків вже прямо зараз. І це потрібно показувати кожен день своїми вчинками, а не словами.
