Казка про царя Салтана
Олександр Сергійович Пушкін відомий у нашій країні не тільки як поет, а й письменник. Він писав різні твори, але найкраще виходило писати дитячі казки. Їх у нього дуже багато, найвідоміші: «Казка про мертву царівну і про сім богатирів», «Казка про рибака і рибку», «Казка про золотого півника» та інші. Я ж люблю його твір «Казка про царя Салтана».
Казка починається з розмови трьох дівчат, який підслухав цар Салтан. Він вирішив взяти одну дівчину в дружини, двох інших визначив на посади ткалі і кухарки при палаці.
Однак, заздрісні подруги, оббрехали дівчину, написавши Салтану про те, що цариця народила замість спадкоємця невідома істота. Цар засмутився, але наказав його дочекатися. Однак, царицю посадили в бочку разом з сином і викинули в море.
На щастя, вони не загинули. Добралися до острова, де молодий царевич зустрів свою майбутню дружину, в образі прекрасного лебедя. Незважаючи на всі негаразди, Гвідон залишився добрим і справедливим. Хотів побачити батька.
Саме царівна Лебідь в знак подяки за своє спасіння, подарувала молодому князю можливість побувати в рідній країні і подивитися на батька. Вона подарувала йому багато чудес, починаючи містом і закінчуючи нареченою. Саме вона виявилася дівчиною, в яку закохався Гвідон, після розповіді про неї тіткою.
Коли нарешті відбулася їхня зустріч, щастю не було меж. Цар просив вибачення у своєї дружини, обидва плакали. Дізналися нарешті-то від кого були всі біди. Хоча цар міг їх сильно покарати, навіть стратити, він виявив милосердя, відправивши їх додому. Після цього вони щасливо жили всією родиною.
У цьому творі зібрано безліч чеснот. Казка вчить нас допомагати нужденним, бути вдячним за допомогу, милостивими і прощати чужі помилки. Виростаючи на таких прикладах, діти обов’язково стануть добрими і чуйними людьми.
