Що для нас означає слово? Про нього багато писали ще в епоху античності, про нього складали легенди, повчання, твори. У всі епохи мислителі намагалися показати суспільству, наскільки сильним зброєю може бути слово. Не дарма радянський поет Вадим Шефнер колись написав вірш: «Словом можна вбити, словом можна врятувати, словом можна полки за собою повести».
На жаль, величезна кількість людей сьогодні знецінили чи не найважливішу річ – своє слово. Вони розповідають тисячі неправдивих історій, дають уявні обіцянки, клянуться в тому, чого ніколи не зроблять насправді, і вважають, що в цьому немає нічого значущого. З-за цього, деякі зовсім перестали вірити словами, вважаючи, що необхідно відштовхуватися виключно від вчинків, які здійснюються людиною, а все інше – порожній звук, який може бути сказаний без всякого сенсу.
Особисто я дотримуюся думки, що кожне сказане слово – значимо. Не слід давати порожніх обіцянок, якщо точно знаєш, що ніколи не зробиш те, у чому щиро запевняла людини. Це важливо, тому що кожній людині в суспільстві складається певна думка. Безумовно, частково воно завжди буде суб’єктивним, оскільки знайдуться люди, яким Ви зовсім не любите або, які, навпаки, захочуть зробити Вас кращим другом на все життя.
Тим не менш, навряд чи є така людина, хто мріє прославитися брехуном, щоб йому ніколи, і ніхто не довіряв. Сказане такими людьми, ні те, що не розцінюється серйозно, а зовсім сприймається не більше ніж жарт.
Важливо розуміти, що якщо ти даєш слово людині, то зобов’язаний стримати його, чого б тобі це не коштувало. Якщо ж не впевнений, що зумієш втілити в життя те, про що так красномовно розповідаєш співрозмовника, то краще просто нічого не обіцяти. Достатньо один єдиний раз не стримати дане слово і тебе назавжди вважатимуть брехуном, слово якого нічого не варто.
Варіант 2
Люди досить часто обіцяють один одному, дають «чесне слово», що прийде, повернеться чи виконає. Ще частіше все це не виконується. Бувало в дитинстві у розмові зі старшими, вони обіцяють виконати твоє прохання або самі пропонують щось, ти радісний біжиш в надії, на виконання бажання. Вдаєшся на місце зустрічі чекаєш, а дорослий або зовсім не прийшов або сказав, що дуже зайнятий або нічого не обіцяв. Ти стоїш в подиві. Стільки вчили і вдома, і в школі, що треба тримати слово, а тут. Обуренню немає меж, а тобі батьки, пояснюють, що дорослому дядька або тітки не до твоїх дитячих мрій. А як же «слово»! Яке вимагають все тримати?
Ось тут приходить думка: «Якщо шанована людина так робить, значить і тобі можна»? Яка може бути повага до людини, який обіцяє і не виконує? Ми можемо порушити слово, дане самому собі, про це ніхто не дізнається, і тільки совість буде неспокійна, а тут багато будуть знати і обговорювати.
Уміння тримати слово треба не зі страху перед кимось, а з поваги, насамперед до себе. Людина, яка вміє виконувати свої обіцянки не потім, а саме коли пообіцяв, може вважатися гідним, відповідальним. Він не просто обіцяє, а продумує свої дії, планує свою діяльність, з дня в день – це колосальна праця.
Неможливо серйозно ставитись до людини, яка без кінця обіцяє і не виконує. До того ж якщо повчає інших виконувати все в точності. Такі батьки не зможуть навчити дітей бути пунктуальними. На прикладі своїх батьків вони будуть так само обіцяти і, посилаючись на сильну завантаженість не виконувати або ж не вважати за потрібне, тримати слово перед тим, хто молодше. Навіщо? Він же маленький, нічого страшного що обіцяли, обійдеться. Багато обіцяють, що від них відстали це теж погано. Адже вони вже кажуть людини.
Перед тим як щось пообіцяти, треба розрахувати свої можливості. Якщо немає часу, сил, грошей або бажання краще відмовити, відразу.
Виконувати свої обіцянки не завжди виходить, на жаль, ми не владні над обставинами, але треба прагнути до цього. Той, хто виконує обіцяне, завжди користується повагою, його вважають людиною слова.
Твір Дав слово-тримай
В наш час, так і у все, були такі моменти, коли людина дає слово, але потім забуває про нього пам’ятає, але не хоче його виконувати.
Наприклад, подруги дружили, і вони пообіцяли один одному, що їх дружба буде назавжди. Але через півроку так виходить, що одна починає, йти з життя інший. І подруга починає звинувачувати, що винна саме та, що її кидає і своїм слова не тримає. По-перше, я вважаю, що не варто, коли щось обіцяти «назавжди», бо в житті різне може статися може все змінитися. По-друге, не варто обіцяти такі речі, які ви загадуєте на майбутнє.
Ще приклад, учень пообіцяв вчитель зробити проект з історії на відкритий урок. В наслідок, він приходить на наступний день в школу, як ні в чому не бувало. І коли ж учителька запитує про проект, він просто відштовхується від своїх слів. Мені здається, що найгірше, це перетворення своїх слів у брехня. Припустимо, цієї обіцянки взагалі не було. Це приниження йде в першу чергу до тієї людини, яка так робить. Адже так роблять тільки труси, тікаючи від своїх проблем.
Буває, що люди навіть не розуміє значення цього. Адже це не просто так, це відповідальність. Багато хто не замислюються, наскільки це важко, так як своє слово треба виконати за будь-яких ситуаціях. Після того, як ви його дали, ви повинні діяти, а не стоять на місці і нехай воно саме якось. Ні, ні, сама ніколи нічого не зробиться, потрібно бажання.
З кожним разом, коли людина дає слово і виконуєте його, то в нього підвищується самонавіювання про себе. А саме самооцінка, адже ми стаємо краще, коли доводимо собі, що ми це можемо. Коли ж ми не тримаємо своє слово, ми падаємо в своїх очах, а вже потім в очах тієї людини, якій щось обіцяли. І як можна помітити, спочатку ми даємо собі слово, а потім тій людині. З кожної невиконаної метою, людині стає важко далі по життю. Я вважаю, що кожна людина повинна навчитися тримати слово. Якщо все ж його дали і пам’ятати, що означає це поняття. І бути завжди чесний сам до себе, адже з цього все і починається. Варто почати записувати свої слова, які ви даєте і активно їх реалізовувати. І давайте його тільки тоді, коли готові. А не так, що дали і забули, варто пам’ятати, що найголовніше-це для початку ви собі доводите.
