Твір для 11 класу
Роздум на тему «Досвід та помилки» завжди актуально – в будь-якому віці, в будь-якій державі з будь-ментальної орієнтацією. Однак всяке подібне роздум неодмінно буде здійснюватися на своєму рівні.
Наприклад, для маленької дитини на його рівні відбувається розуміння правомірних або неправомірних речей. Якщо розглянути типову приблизну ситуацію, то можна зробити певні висновки. Наприклад, мама посилає чотирирічного сина в город, щоб той зірвав морква, син повертається, але приносить буряк. Вона починає йому щось докірливо говорити, хлопчик відчуває дискомфорт від того, що «приніс не те, що просили», замикається в собі і якимось шостим чуттям розуміє, що припустився помилки, але допустив він її не зі своєї витівки або шкідливості.
Незалежно від того, скільки людині років, він буде однаково ставитися до своїх помилок – будь то йому чотири роки або сорок років, тобто з однаковою мірою відповідальності. Він однаково буде переживати за своїх помилок, і чим більше він буде помилятися, тим швидше прийде до нього необхідний досвід в тій чи іншій сфері його діяльності.
Цілком може трапитися так, що людина у своєму житті неодноразово допускає одні і ті ж помилки, як би наступає на одні і ті ж граблі, які, до речі, дуже боляче б’ють по голові. Звідси виникає почуття незадоволеності від того, що робиш, а також нарікання: «Ну чому це сталося зі мною? Чому я не зміг зробити інакше, адже я це вже тисячу разів робив? І т. п.» Причин багато, одна з яких – особлива риса характеру, коли людина поспішає жити і робить все швидко в силу якихось обставин. Іншими словами, хоче, як краще, а виходить все навпаки. Так приблизно вів себе герой Ст. Шукшина Чудик («Чому ж я такий є?»)
Досвід, яким би гірким і сумним він не був, привносить у розвиток особистості нові витки. Так, залишається в глибині душі осад від того, що зробив щось неправильно або нераціонально, проте наступного разу, коли трапиться схожа ситуація, можна вже буде підстрахуватися і запобігти схожу помилку.
Тому хочеться порадити: не варто боятися своїх помилок, краще посміхнутися і жити далі…до нового промаху.
