Я намагаюся допомагати мамі і бабусі працювати на земельній ділянці. Вони дали мені багато порад по догляду за рослинами і підготовкою до висадки грунту. Я багато дізнався і хочу вам розповісти. Щоб був хороший урожай, землю треба перекопати і повністю удобрити. Краще додати коров’ячий або пташиний послід. Розрівняти землю.
У перших числах весни можна проводити посадку. Спершу треба розрівняти всю землю граблями і розділити на лунки грядки. У кожну лунку потрібно наливати воду і чекати, поки повністю просочиться. Після того, як волога вбереться можна розкладати насіння і присипати зверху пухку землю. Відзначаємо паличками борозенки і щоранку проливаємо по смужках. Коли сходи досягнуть десяти сантиметрів, то можна видалити зайві, прорідити. Можна акуратно зайві паростки не видаляти, а розсаджувати по інших місцях. Продовжуємо поливати рано вранці або пізно ввечері. Дивимося, щоб урожай не вражали шкідники. При утворенні попелиці потрібно обприскувати спеціальними хімічними або народними засобами. Мені не дозволяють цього робити. Так як дихати порами шкідливо, дорослі самі одягають на обличчя маски. І акуратно виконують самостійно.
Можна для огірків, помідорів розставляти опори. Підв’язувати і видаляти пасинки, пустоцвіти. Важливо, щоб рослина добре проростало стежити за станом, підгортати, підгодовувати раз в місяць. Для догляду за врожаєм потрібно сапа, граблі, лопата, лопата, лійка. Городи можна розбити на кілька видів.
Важливо, щоб дотримувалося використання місця. Якщо зростала культура, то її можна повторювати в наступному році на колишньому місці. Потрібно міняти рослини і враховувати правила посадки. Є рослини, які розвиваються на сонячному ділянці, а є які вимагають багато вологи. Якщо на ділянці багато вологи, йде дощ, то не треба поливати. Необхідно тільки розпушити землю і підгорнути поруч шари грунту.
Садити треба з любов’ю, вибирати якісне насіння. Робота на землі величезна праця і необхідно ретельно все робити. Як кажуть “Без ретельного праці, не вийняти рибку зі ставка!” Тільки уважним, спостережливим і працьовитим доступно отримати великий урожай. Головне дуже хотіти і все вийде.
Варіант 2
Город зараз вже не так важливе для людей, як було років двадцять тому. Але ми знаємо, яким він буває…
Зараз городом займаються, в основному, люди похилого віку, трохи дачники, трохи селяни… Чому «трохи»? Просто якщо вже селяни займаються, то це поле або теплиці, у величезних масштабах. Виходять на комбайнах… Це робота, а не для душі. А дачникам більше ніколи садити овочі. Вони більше за кольорами і ягодам. Їм би хоч це зібрати. Ну, а людям похилого віку теж важко – просто фізично займатися городом. Зате, вони залучають своїх дітей і онуків до того, щоб картоплю садити, збирати огірки… загалом, мало зараз городами займаються.
Але в принципі, це справа хороша. Ти сам вирощуєш свою їжу! Ти впевнений, що все екологічно чисте. А то вічні питання: звідки привезли ці помідори? Чим їх поливали? Як зберігали?
З городом ти впевнений в якості. Навіть якщо помідори ті ж виросли не таким вже й гарними, але ж ти їх знаєш з паростків! Вони тобі як рідні… Вирощують обов’язково зелень – це зовсім легко. Потрібно в салат або на картоплю петрушки і кропу, вийшов – зібрав. Іноді навіть не миють, типу, дощ вже помив. І взагалі, деякі люблять возитися зі всілякими рослинами…
Але я знаю хлопців, які замість нормальних травневих свят з шашликами, відпочинком на природі садили картоплю. Ніякого задоволення, тільки «зірвані» спини. А доводиться допомагати! І ці хлопці кажуть, що картопля їм не потрібна ця, вона і не зростає – все одно доводиться купувати.
У нас був город в селі. Крім звичайного, бабуся вирощувала капусту. Мені доводилося збирати гусениць з листя. Це дітки таких жовтих метеликів, дуже ненажерливі. Звичайно, ми не хотіли отрути використовувати, щоб захистити нашу капусту. Ще вона вирощувала кабачки, патисони… Багато наші сусідки, до речі, продавали на зупинках овочі. Для них це ще надбавка до пенсії. І вони ділили соління собі на зиму.
Так що город, хоч і «відживає», але поки ще має сенс для багатьох людей.
Твір про Город
Город завжди вважався величезною підмогою для людини. У Древній Русі землеробство було чи не основним заняттям: поле і годувало, і поило, і вдягало, і дозволяло продати або обміняти вирощене. Ні одне село, ні одне село не може існувати без земельного наділу. Адже там, де немає роботи, город і картопляне поле – засоби до існування. Так і міські жителі все частіше і частіше купують дачі, на яких залюбки пораються на своїх грядках, а у кого немає такої можливості, розбивають під вікнами палісадники.
У сільській місцевості до кожного приватного будинку прилягає город. Ми часто бачимо сільських жителів і дачників, які продають овочі, фрукти і ягоди зі своєї землі. Часом нам здається, що просять вони за свій товар непомірно дорого, але у що обходиться зміст городу цим людям?
Для того щоб виростити урожай, город потрібно обробити. Для початку землю потрібно скопати. Якщо земля виснажилася, купити і завести торф, пісок, удобрити перегноєм, золою, гноєм, які потрібно розкидати по грядках і лунках. Купити розсаду, а якщо вирощувати самим, то купити насіння і ємності для посадок. Потім все потрібно висадити і ціле літо поливати, полоти, підгодовувати, обробляти від шкідників. Заняття це клопітка і трудомістка, і не завжди урожай буває хорошим. Засуха і дощі – перші вороги. Без врожаю можуть залишити і сусідські корови і кози, а також недобросовісні громадяни, любителі чужого добра. Якщо уявити, скільки сил витрачається на все це, то й торгуватися за відра картоплі пропадає бажання.
Дещо інакше виглядає земельний наділ дачника. Там більше зелені, більше квітів, але менше коренеплодів і теплиць. Хтось і взагалі обходиться парниками. Як правило, та сама ділянка менше сільського. Дачник, крім грядок, хоче мати і куточок для відпочинку на природі, де можна встановити альтанку і мангал і насолоджуватися тишею і спокоєм, тим більше що городяни, як правило, на дачу їздять в основному у вихідні.
Але ділянка може дозволити собі не кожен, а тяга до землі у багатьох із нас є. Як же бути в такому випадку? Біля під’їздів багатоповерхових упорядкованих будинків, є крихітні п’ятачки землі. Мешканці під’їзду огороджують їх і засаджують квітами. Роботи на такому клаптику не багато, а задоволення – велике. До того ж ще й красиво.
Город – це овочі, вирощені своїми руками, але це і сили, і час, і кошти, вкладені у все це. Для одного землеробство — життєва необхідність, для іншого – приємне проведення часу, але в будь-якому випадку земля, що дає урожай полита потім тих, хто її обробляє.
