Твір №2
Кожна пора року прекрасна, але мені до душі осінь. Її жовтизна не зрівняється з монотонним зеленим кольором літа, а вже тим більше з обридлою білизною зими. Вона настільки красива, що можна годинами просиджувати біля вікна і стежити за тим, як повільно і різноманітно падають гарячих кольорів листя на мокру асфальтовану дорогу.
Осінь – початок навчального року.
Багато моїх однолітків не люблять осінь за те, що починається навчальний рік, що закінчується всіма улюблений відпочинок, доводиться знову братися за підручники і зошити і рано вранці йти в школу з величезним бажанням спати. Але всі втрачають ці чудові моменти, коли по дорозі в школу багряна листя шумить під ногами, ще не морозний, але прохолодний вітер дме в обличчя, а рідкісні крапельки дощу капають на одяг, волосся, рюкзак.
Немає нічого прекраснішого і просто прогулюватися по алейках, перебираючи під ногами листя. В осінню пору можна гуляти годинами, адже така погода змушує допізна гуляти на свіжому повітрі. Восени не так пекуче, як улітку, що доводиться весь час шукати тінь і зупинятися біля кожного ларка, купуючи склянку води або лимонаду, і не так холодно взимку, коли пробути на вулиці більше години неможливо, не те заледеневшими від морозу пальцями навіть двері відкрити не вийде.
