Обломов і обломовщина
Події твору відбуваються в середині XIX століття і передають існувала в той період атмосферу російської дійсності.
Письменник розкриває проблеми патріархального укладу російського життя на прикладі головного героя роману – Іллі Ілліча Обломова.
Формування особистості героя відбувається з його дитинства, проведеного в сімейному селі Обломовке. Ілля Ілліч постає перед читачем прекрасним юнаком, тонко відчуває і мрійливою вдачею, проте загрузла у власній ліні і апатії.
З раннього дитинства батьки героя виховували його в тепличних умовах, захищаючи від зовнішнього світу, привчивши не приймати самостійні рішення, не проявляти ініціативу. Від хлопчика навіть не вимагали успіхів у навчанні, оскільки вважали, що наука не є головною життєвою метою.
Виріс в оточенні тиші і спокою, ласки і турботи, захисту від стресів і проблем, до тридцяти років Обломов остаточно сформувався як байдужий, нікчемний і апатична людина, поступово рухається до моральної і фізичної загибелі, одночасно є чесним, відкритим юнаків, здатна на глибокі почуття.
Антиподами Обломова в романі зображені його друг Андрій Штольц, що характеризується автором як активний небайдужа людина, безупинно рухає вперед до нових пізнань і звершень, а також кохана Ольга Іллінська. Саме Андрій і Ольга намагаються змінити життя Обломова, вирвати його з царства нудьги і ліні. Але надіям молодих людей відродити до життя Іллю Ілліча не судилося збутися. Навіть пізнавши силу любові і пристрасті Обломов не в силах змінити власну натуру і спокійне розмірене життя.
Оповідаючи про долю Обломова, автор відображає особливу соціальну межу російського народу, яка полягає у виявленні безвілля, постійної ліні, деградації людини, що заміняє ілюзіями реальне життя.
Письменник позначає це явище як обломовщина, акцентуючи увагу на життя свого головного героя, його поступове згасання як особистості, повністю відірваною від зовнішнього світу. Пояснюючи причини поняття обломовщины, автор розповідає про абсолютну зміну зломленого людину, якій з дитинства прищеплюються неприродні цінності, і в результаті відбуваються незворотні і трагічні наслідки – набуття ілюзорного сенсу життя, страху реальності і смерті героя в молодому віці. Ці риси обломовщины ілюструються моментом смерті героя, коли для нього виявляються важливими його мрії, в яких він здоровий і сповнений сил, а не рідна сім’я, близькі друзі, навіть він сам.
Описуючи результат нікчемності життєвого шляху Обломова, автор жалкує про те, що добрий і думаюча людина, в інших умовах здатний принести величезну користь для суспільства, яка розуміє, що всередині його душі живе світле і хороше начало, закінчує своє життя так безглуздо і бездумно.
Письменник розглядає прояв обломовщины як душевну хворобу російського суспільства, заглушаючу людську силу волі заради безтурботного спокою і благополуччя, здатну призвести до вірної загибелі багатьох людей.
