Ідея написання картини «Після побоїща Ігоря Святославича з половцями» виникла у В. М. Васнецова, будучи в Петербурзі, під час його захоплення жанром народних переказів. Сюжет монументального полотна взято з справжніх подій. У ньому, дотримуючись традицій російського народного епосу, «Слова о полку Ігоревім», художник оспівує славетний військовий подвиг, показує бій, передане давньоруськими літописцями і народом, зберіг у пам’яті величні образи захисників Батьківщини.
На картині представлено полі битви, після якої не видно слідів жахливого спустошення. Герої битви тут неушкоджені, вони ніби сплять непробудним сном. Саме ці моменти в картині стали причиною лютих суперечок і заперечень публіки. Багато критики були солідарні з іншими, вони вважали таке трактування історичного сюжету неможливою. На їхню думку, картина написана неправдиво. Вважалося, що тіла полеглих у бою воїнів повинні були б бути пораненими, особи – перекрученими, одяг – залитій кров’ю і посіченою на шматки. Лише великий Рєпін підтримав зажуреного Васнецова, стверджуючи, що ця робота – зовсім нова, перша в російській живопису в подібному виконанні.
Розташування фігур загиблих воїнів у композиції свідчить про те, що вони боролися до останнього подиху. Так, в кульмінації картини показаний чоловік, що лежить в ракурсі з розкинутими руками. Могутній, красивий, повний військової доблесті, богатир, глядачеві відразу представляється, який він був живим. Видно, що непереможний воїн, падаючи, хотів встати, жити і продовжувати боротися. Його образ розроблений художником з особливою ретельністю. Могутню стати богатиря відтіняє краса молодого воїна, що лежить поруч. Він впав від ворожої стріли, пронзившей серце. Зробивши акцент на центральних героїв, автор показує, що і бувалі бійці, і отроки – всі вийшли на боротьбу з ворогом, і були готові віддати життя за свободу Батьківщини. На задньому плані композиції, праворуч – павший російський воїн. В останню мить він стріляв з лука – знаряддя так і залишилося затиснутим у його руці. В образах цих героїв художник піднесено відображає великий патріотичний подвиг русичів, які віддали життя за спільну справу. По всьому степу неподалік від російських лежать убиті половці. Загиблі болісною смертю, їх тіла розкидані абияк: одна – на боці, інша – зігнута, третє – на спині з закинутою головою…
У повітрі над полеглими воїнами відбувається бій двох орлів; третій, зображений на передньому плані зліва, чистить пір’я. З-за обрію піднімаються грозові хмари, їх тінь закриває степову далечінь. В небі з-за хмар з’являється велика червона луна. Останній притулок воїнів, поле битви, прикрашена зеленою травкою і польовими квітами. У композиції відчувається свіжість настають сутінків. Красивим декоративним елементом до картині виступають обладунки богатирів, вкриті традиційним орнаментом.
Виконана в 1880 р., в розмірі трохи менше, ніж 2х4 м, «Після побоїща» для Васнецова стала першою батального картиною, початком нових художніх прийомів у відображенні історичних сюжетів. Композиція «Після побоїща» пройнята великим патріотизмом, присутніх в характері росіян.
В даний час полотно є народним надбанням і знаходиться в Державній Третьяковській галереї.
