На картині автор зобразив момент, коли все з дзвенячим страхом і трепетом очікують початку битви. Вона повинна вибухнути з хвилини на хвилину. Російська рать бачить перед собою величезне військо татар. Вони налаштовані досить злобно, готові боротися за кожен клаптик землі.
Вони хочуть завоювати землю, обкласти її податками. Вони не підозрюють, що за даною землею, стоїть величезна плем’я, готове вийти на справжню боротьбу, аби відвоювати належне їм. Вони не готові платити данину, вони не хочуть жити на завойованій і підпорядкованої ворогові землі.
Він показує, що вся Русь зібралась на війну, люди всіх віків і станів прийшли боротися за землю, яка була їм рідною і дорогою. Художник зображує безліч людей, які фактично тіснять один одного. Кожен наступний ряд стає тісніше попереднього.
Вони схожі на сильну і могутню лавину, яка з’являється фактично нізвідки. Вона готова наздогнати величезне військо, яке хоче завоювати землю руську. Вони зовсім скоро наздоженуть ворога в нерівній сутичці, яка обов’язково закінчиться кровопролиттям і перемогою однієї із сторін.
Особливу увагу привертає старий, який всім тілом спирає на ратище, зроблене з дерева. Здається, що рух величезної лавини зупиняється тільки за дідуся, який зупинився й чекає, щоб запустити військо на битву.
При цьому на більшій частині картини глядач бачить тільки траву і поле, руську землю, яку вони мають намір захищати. Автор навмисно використовує дані прийоми, щоб показати наскільки їм дорога російська земля, за яку вони мають намір боротися.
Автор картини за допомогою фарб і персонажів точно передає настрій картини, всі насторожено чекають розв’язки подій. Напруга не залишає нікого, хто дивиться на цю картину, усі зображені на ній знаходяться в постійному страху і готовності відчувати мужність і сміливість. Ніхто з них не знає, чим закінчиться чергове протистояння, тому намагаються виявляти всі сили, щоб виграти. Вони готові віддати своє життя за свою землю.
Твір 2
Війна гуляє одна по світу і прогулянка не кінчається, йде крізь століття і тисячоліття, охоплює народи і нації. На руській землі було чимало воєн і деякі закінчувалися сумно, але досить суттєва частина дозволила російським людям відстояти власну землю, віру і культуру.
Куликовська битва стала кульмінацією протиборства між татаро-монголами і російськими людьми. Князь Дмитро Донський мав величезну роль у сфері об’єднання земель і створення гідної відсічі іноземних загарбників, які прийшли на руську землю. Для того щоб захистити себе і свої землі зібрався весь народ, люди стали на захист земель і стар і млад, заради того щоб стати тією силою, яка дозволить відкотити назад татарську силу, яка прагне поглинути Русь.
Бубнов пише картину, яка розповідає про ранок перед битвою. Військо тільки зібралося, але воно готове до бою, основні ряди збудовані це помітно по сборищам копій, які як би зібрані пучками в рядах. Також помітно, як воїни налаштовані на битву, вони виглядають зосередженими і відважними.
Бубнов пише період практично перед самим боєм. Коли ось-ось військо кинеться вперед для того, щоб практично повністю пащу і окропити землю власною кров’ю. Саме цією жертвою створити спокій і захист для всіх тих, хто залишився позаду, для всіх тих, хто залишився працювати на руській землі, ростити дітей і зберігати віру.
Дмитро Донський сидить на коні в досить простому одязі, він схожий на інших воїнів і нічим особливим не виділяється. Тим не менш, саме він вказує в напрямку ворогів. Своїм мечем він направляє інших людей.
Безумовно, інші воїни і без Донського знають, де стоять ворожі війська і куди потрібно рухатися. Вказівка мечем на ворогів має зовсім інший сенс, тут не якесь практичне значення, але більшою мірою сакральне, яке закликає і об’єднує всіх людей в єдиному векторі. По суті, вони концентруються на кінчику меча князя, там зараз міститься вся сила і цілісність народу.
Дмитро Донський вказує не рукою, а саме мечем і цим обумовлюється мета, яка об’єднує людей, що цією метою є визвольна війна, яка дозволить росіянам позбутися від татарського гніту і зберегти себе як єдину націю. Слід також відзначити наявність на картині істотної кількості прапорів із зображенням ікон. Зокрема ми бачимо типові для російського православ’я стяги зі Спасом та Богородицею, які вважаються захисниками російської землі.
Ці ікони, які росіяни беруть з собою на битву, вказують на інший істотний аспект: росіяни борються не тільки за власну землю, але й за власну віру, за віру християнську віру милосердну. Військо Донського веде визвольну війну і тим самим фактично проявляє милосердя до загарбникам, так як не дозволяє зробити зла, усуває можливість наруги християнської віри.
Опис картини Ранок на Куликовому полі
Як відомо, історія людства являє собою історію воєн. Практично в кожну епоху люди воюють один з одним і причини для цього можуть бути найрізноманітніші.
Картина Ранок на полі Куликовому розповідає про період, коли Русь прагнула звільнитися від посягань монголо-татар на свої землі і Куликовська битва стала квінтесенцією цієї боротьби.
Ватажком війська був Дмитро Донський, який зробив величезну кількість корисних справ для власного народу. На цій картині він є центральною фігурою композиції, але художник не виділяє його якимось особливим чином, як іноді роблять на інших картинах.
Завдяки цьому створюється композиційна цілісність картини, яка говорить про єдність народу. Князь тут є тільки своєрідним дороговказом, він наводить меч, обертаючи його на монголо-татар, на військо, яке прагне завоювати рідні землі. В іншому він схожий на інших воїнів, теж у простих обладунках, бородатий чоловік, якого легко сплутати з будь-яким іншим представником цього народу.
На тлі за Дмитром Донським розташовується стяг зі Спасом. Таким чином митець вказує на силу, яка веде князя і його військо, на віру, яка скріплює цих людей. Завдяки такій деталі глядачі, які дивляться на картину, розуміють – ця війна є священною, люди об’єдналися для того, щоб відстояти свою віру і свою землю.
Також слід звернути увагу на монолітність народу, який представляє собою практично єдиний ландшафт, який як би виростає з землі. Тут ми можемо розглянути такі типові фрази як «сини своєї землі» або «люди вирощені землею». Над іншими воїнами теж розвиваються стяги з іконами і святими образами, які об’єднують людей і теж створюють таку монолітність, якої є російський народ.
Безумовно, православна віра мала значну роль у боротьбі російського народу та захисту руської землі від загарбників. Саме тому на обличчях і в позах воїнів на цій картині ми бачимо вираз благородної люті і праведного гніву, який покликаний для того, щоб відстояти свою землю. В рядах воїнів ми бачимо і стар і млад, людей самих різних віків і в цьому теж проявляється згуртованість народу.
Картина навіює патріотичні настрої, хоча і може також бути трохи сумною. Адже багато хто з цих людей не повернутися з битви, вони залишаться лежати на полі. Як ми знаємо з історії, Куликовська битва забрала багато людей, але при цьому стала поворотною в долі російської держави.
Звичайно, дивлячись на таку картину, ми можемо багато міркувати про безглуздість війни, але можемо міркувати про це багато в чому завдяки подвигу людей, які одного разу вийшли на Куликове поле. Героїзм цих людей дозволив зберегти російську культуру і російську віру в тій формі, в якій вони пройшли крізь століття й сягнули нашого часу. Тому не слід шукати чогось негативного в цій картині, адже в героїчний подвиг народу завжди є сенс і краса.
