Гвідон і цариця
Казково – ось що звучить в голові, розглядаючи картину Білібіна Івана Яковича «Гвідон і цариця». Причому ця думка виникає не від того, що ідею художник почерпнув у казці великого А. С. Пушкіна і зобразив двох основних персонажів його твору «Казка про царя Салтана», але завдяки майстерності художника.
Весь малюнок має глибоке смислове значення. Кожен штрих і мазок доносить певний шматочок інформаційного навантаження. Стиль малювання, навіть має свою назву в частину його засновника: «білібінський» – основою в якому служать лінії. На тонкий каркас, який накидає творець на пустий аркуш за допомогою квітів і фарб створюється об’єм, перспектива. Художник ніби творить образи на полотні. Безліч орнаментів і декоративних елементів створюють враження загадковості. Сучасні арт-течії вважали б ці картини ескізами до махенди тому як багато на них візерунків.
Ще одна цікава особливість, яку вдалося втілити на цьому полотні, став символізм. Саме люди зображені в одязі з малюнками та орнаментами, а біля землі безліч квіткових сплетень. Це можна розуміти як багатий і заплутаний внутрішній світ людини. Життя обтяжена проблемами і турботами. І ефект відтінення. Не дивлячись на те, що вся композиція яскрава люди більш тьмяні, на них ніби падає тінь, хоча це не зображено відкрито. Цей підтекст говорить, про те що прийшов кінець їх сірим будням і в світлі білих стін, на які спрямований їх погляд чекає таке ж світле майбутнє.
На картині зображені дві людини Гвідон і цариця. Їх погляд повернутий на задній план, де розташувався замок. Прийом відводу очей, допомагає глядачеві потопати в полотні, слідуючи за рухом основного персонажа. Чіткий розподіл кордонів на передній та задній план, натхненне і немає, присутня на полотні.
Зображення настільки барвисто відображає зміст твору, що підсвідомість саме ніби волає до повторного прочитання джерела натхнення.
5 клас
