Гаряче сонце ранньої весни початок розтоплювати сніг який залишився “подарунком” від закінченню зими. Шматочки льоду, який сковував береги річок, почали танути. Рівень води піднімався, затоплюючи кущики, і коріння дерев, що знаходяться біля берега.
Налякані звірі в страху йдуть із затоплених будинків. Вони шукають свою тимчасову обитель на окремих острівцях пагорбів, яких оточує холодна вода. Але не всі встигають дістатися до цих маленьких шматочків раю і не всім вдається сховатися на тій землі.
Заєць, в надії врятуватися від води, забрався на гілку свисавшую зі старого дерева. Він неймовірно наляканий. Його темні круглі очі виблискують від страху. Він притискається своєї жовтувато-коричневою шерстю до стовбура дерева, в надії врятуватися від злої долі, яка може його наздогнати. Заєць з переляком дивиться на воду, яка все прибуває і прибуває, але він не в змозі нічого вдіяти. Дивлячись на цю картину будь-яка людина замре від жалості до цього звичайного і милого звірка і буде сподіватися, що паводок швидко спаде, давши йому можливість повернутися до своєї сім’ї і в свою затишну нірку.
Художник дуже наочно показав нам, що природа і її закони, не такі вже й привітні, як нам може здатися на перший погляд, а також, що небезпека може таїти в собі навіть така безневинна річ, як паводок.
Варіант 2
Весна — та пора року, яку з нетерпінням чекають не тільки люди, але і тварини. З першими теплими променями земля починає скидати з себе снігові кайдани. Рослини, скинувши з себе біле покривало, починають прокидатися. Сірість поступово замінюється більш яскравими квітами. Навіть тварини скидають зимові шати.
Але весна також приносить і великі нещастя. Танення снігу, якого так радіють рослини, поступово наповнює річки і озера холодною водою. Вони входять з берегів і затоплюють все навколо. Російський художник-анімаліст А. Н. Комаров, мабуть, не раз був свідком такого явища.
На своїй картині «Повінь» він зобразив маленького і беззахисного звірка, захопленого водою зненацька. Заєць все ще не змінив зимову забарвлення. Від цього він і так непримітний, зовсім зливається з навколишнім сірістю.
Бідний звір заліз на гілку молодого дерева — його останню надію на порятунок. Сонячні промені, зуміли розтопити сніг і лід, все ще не дають достатньо тепла. Заєць мерзне, промені, які надають рожевий відтінок його шерсті, не можуть зігріти, коли навколо крижана вода.
Він наляканий, і йому нізвідки чекати порятунку. Але все ж заєць не втрачає надії. Навіть він знає, що рано чи пізно він почне спадати, і тоді стрибаючи по купинах, він зможе дістатися до лісу, який видніється на задньому плані.
Заєць вже стикався з суворістю природи, яка лякала його зубами лютих хижаків і завиваннями хуртовини. Він знає, що навіть маленький звір може вижити. Адже він, як і всі суворі явища, теж дитя природи.
Картина Комарова відкриває нашим очам страшне видовище, яке, тим не менш, лякаюча рівно настільки ж, наскільки і повчальна. Цей простий, виконаний малюнок аквареллю, показує, що навіть найменша істота здатна протистояти стихії.
Твір опис картини Повінь
Судячи по картині художник зобразив весняний день. Дерева ще без листя і мають червонуватий відтінок. Прекрасний час року принесло біду замість тепла і радості. Художник-анімаліст Комарів, на своїй картині «Повінь», написав сухопутну місцевість охопила водою.
Великий товстий дуб розташований на передньому плані і звертає на себе увагу в першу чергу. Розгублений заєць виліз на гілку рятуючись від великої води і перелякано дивиться вниз. У його очах видно страх, адже забратися на дерево він зміг, а що тепер робити далі не знає. Трохи далі стоїть самотня береза і зовсім далеко невеликий ліс. А. Комарову чудово вдалося передати суворість природи і в такі моменти звірятам потрібна допомога людства.
Твір 4
Я бачу на цій картині зайця на гілці. Ось вже дивна ситуація! З чого б це зайцю там сидіти, адже він не птах… Але назва дає підказку наповнила ліс вода. Бідний заєць, щоб не потонути, змушений був застрибнути на велику гілку.
Це схоже на ілюстрацію до «Діда Мазаю»… Довго адже заєць не зможе просидіти на дереві. Там немає їжі, там холодно (навколо ще сніг). Замерзнуть лапи – звалиться у воду. А це картинка для дітей, видно, що заєць трохи «мультяшний», як у радянських мультфільмах. Все має скінчитися добре.
Звичайно, в цій картинці якраз той сенс, що навіть заєць зміг застрибнути на гілку, що він покірно чекає своєї долі. Он у нього якісь спокійні очі. Лапки підібрав – сидить. Ніякої паніки, він нікого не шукає поглядом. А якщо вода буде підніматися?! Чи зможе він застрибнути вище…
Загалом, я дуже розраховую на Мазая. Заєць зробив і так багато – занадто багато для простого зайця. І він точно не магія. Він не вміє розмовляти, у нього немає в лапах книги, ні капелюшка або краватки. Деталі ці показали б нам, що такий заєць може діяти, як людина. Ні, це просто звір. Напевно, не тільки він один потрапив у таке неприємне становище. Гаразд, заєць хоч стрибати вміє, а лисиця, наприклад? Змогла б вона залізти на гілку? А вовк? Його не кожна гілка і витримає. Бідні звірі.
Ось так ця картинка вчить нас співчуття. Вона не відштовхує чимось страшним, а приваблює, навпаки, увагу. Живемо тут в містах – не думаємо про те, що там в лісах відбувається. Потерпають звірі… І ось нам без всяких моралей, без довгих і нудних текстів ми відразу бачимо, навіть відчуваємо, як їм буває важко. І яке терпіння у зайця! Він покірно чекає… Дуже сподіваюся, що у нього все буде добре. Відразу співчуваєш.
Якщо б я міг допомогти. Їм треба поруч з малюнком написати, як можна допомогти цьому зайця, а ще іншим тваринам в біді. Художник намалював гарну, добру, привабливу картину.
5 клас
