Не кожна людина вважає осінь є улюбленою порою року. Особливості цієї пори приваблюють далеко не всіх. Вони відрізняються холодними дощами й туманами. Проте відомий талановитий художник Михайло Нестеров зобразив на полотні осінній пейзаж у всій пишності, ніби пропонуючи звернути увагу на незвичайне стан природи.
Передана атмосфера затишку над полями, лісами і рікою, відсутність тварин і птахів говорять про безвітряній погоді, тій задумі, яка притаманна золотої пори.
Передній план картини займає одинока смерека з тонким стовбуром. Вона притягує погляд незвичайною формою, ніби незакінченою штрихом автора картини. Насправді це вираження думки художника про те, що осінь тихою ходою входить у свої права. Частина дерева ще нагадує про енергії літа. Інша – піддалася законом природи, всохла. Нижче їли яскрава зелень перемішалася з жовтою травою.
Центральний план займає річкова гладь, в якій чітко видно ті ж форми з їх яскравими квітами дерев, що і вздовж берега. Підносячись за річкою, просторі пагорби ще не відпускають зелень, лише зрідка радуючи око дрібними бурштиновими вкрапленнями у вигляді жовтих плям.
Узлісся далеко займає густа непрохідна гущавина. Ближче до горизонту вона переходить в суцільну брудно-жовту смугу лісових масивів. На похмурому небі немає ні промінчика сонця. Сіро-білі хмари настовбурчилися перед дощем і негодою.
Так на картині М. Нестерова представлена гра кольорів – від сірого, світло-зеленого до яскраво-жовтого. Вони не залишають сумнівів у тому, що перед нами осінь у всій своїй красі. З допомогою вибраних об’єктів природи, різноманітних мазків відчувається любов автора картини до рідного краю. Тихий смуток відчувається через сірий небесний фон, дивлячись на річкове затишшя виникає умиротворення. Все інше змушує пишатися незабутніми принадами російських просторів, цінувати кожне прояв пори року.
