Перший сніг
Картина «Перший сніг» мені дуже подобається. Взагалі, я зиму не дуже люблю. Але Новий рік все рятує.
Ця картина в таких сіро-білих кольорах. Безліч сірого і чорного повинно підкреслити білизну першого снігу, напевно. Просто тоді (ця картина про старому селі) було зовсім мало яскравих пластикових предметів, ось всі такі дерев’яне – «натуральне».
Тут зображено бідний сільський будинок. Тут хисткий парканчик, тоненькі дерева. Тут тільки одна велика береза, як у вірші, під вікном. Ще ми бачимо з краю ганок, на якому двоє дітей. Вони вибігли радіти, так як побачили у вікно сніг. Дівчинка старше накинула материнський хустку – такий теж жовтуватий, хлопчик спокійніше. Він надів шапку-вушанку і кожух якийсь. Обидва заспані, але радісні. Я б ні за що не підскочив бігти на цей сніг дивитися.
Сіре небо. Видно, що холодно, неприємно. А ще зрозуміло, що скоро цей біленький сніг розтане, буде бруд, що скоро замерзне. Снігу цього так мало, що він, наприклад, навіть не повністю доріжку засинав. Проглядає бруд крізь шар сніжку. На задньому фоні ще вдома – і ніхто більше не додумався вибігти на сніг дивитися, тільки ці діти. Ось вже радість – зима прийшла.
Так, ще на картині, зрозуміло, ранній ранок. Ще ніхто не пройшов по цьому тонкому шару снігу. Тут тільки сорока є. Вона, видно, не дуже-то рада снігу. Голодні й лихолітні часи їй чекають!
Але головне, звичайно, дивитися на все позитивно. Принаймні намагатися це робити.
