Твір по картині Міка Морозов Сєрова
Міка – хлопчик, намальований на картині. Він тут крупним планом. Років йому… три Роки! Він такий симпатичний дитина. Рожевощокий (це не діатез, він здоровий), кучерявий, рудуватий. Очі у нього темні – карі, довгі вії. Добре, що його прізвище тут – Морозів, а то можна було б подумати, що він дівчинка.
Міка сидить на красивому дерев’яному кріслі. У нього рівна спина, хоча він трохи нахилився вперед, дивиться. Він міцно тримається руками, хоча ручки у нього ще зовсім слабкі, маленькі пальці, дитячі. Йому важко було б всидіти, поки художник його малював. (Напевно, для того, щоб зберегти його увагу, художник відкрив вікно.)
Він з цікавістю і деяким подивом дивиться трохи повз художника. Не прямо в «камеру», як на багатьох портретах. Хлопчик явно спостерігає за чимось цікавим. Ось він навіть трохи подався вперед. Можливо, що там, дійсно, пташка в клітці. Він на неї дивиться, ще не готовий до неї підбігти або навіть їй посміхнутися. Рот його трохи розкритий, він зацікавлений в тому, на що дивиться.
На ньому біла (нічна) сорочка. Можливо, це просто така дитячий одяг. Трохи мережива, поясок. Це біле дуже відрізняється від бурого фону картини.
За спиною у Міки, на спинці стільця висить щось яскраве. То чи хустку, то якась яскрава одяг. Можливо, це його. І ще я бачу прямо за ним м’яку іграшку. Заєць! Такий сірий з чорними оченятами та кумедними вухами. Може бути, це іграшковий бегемот…
Внизу – праворуч від дитини – теж щось кольорове, але складно розгледіти. Схоже на якусь кошик.
Фон, як я вже сказав, бурий. Він схожий просто на стіну в кімнаті. Тут багато темних мазків, як від штукатурки.
На головного героя падають промені світла. Та й сам він ніби світиться!
Це гарна картина з контрастом між фоном темним і світлим дитиною. Світлим, я думаю, у всіх сенсах. Ось так ось!
