Твір по картині Мереживниця Тропініна для 4 класу
У 1823 році Василь Андрійович Тропінін представив три своїх полотна до Ради Академії Мистецтв. Серед них була і знаменита «Мереживниця», яку дуже тепло зустріла публіка. В дуже короткі терміни вона стала широко відомою, увійшла в підручники по мистецтву, як класика. В. А. Тропінін, сам того не підозрюючи, відкрив новий тип жанрового портрета, що зображає копітку роботу трудівниці.
На картині зображений один момент з життя звичайної кріпосної селянки, що займається вишивкою. Вона на мить підвела очі, щоб глянути на людину, оторвавшего її від роботи. Напевно, через кілька секунд вона розглянула б його й знову опустила голову, продовжила вишивати, але поки вона привітно і дружелюбно звернула свій погляд прямо на нас. Її обличчя миловидно і привабливо, на губах грає легка посмішка, а глибокі очі світяться внутрішнім світлом. Волосся дівчини акуратно заплетене у просту зачіску, з якої випадають лише кілька темних пасм, що додає її образу ще більше миловидності.
До часу створення картини Ст. А. Тропінін вже не був упевнений в своїх силах. За його плечима перебувало вже безліч робіт. З великою любов’ю він описує предмети майстерності своєї героїні — коклюшки і шматок полотна. Використовуючи світлі тони в своїй роботі, автор весь час додає в них сіруваті відтінки. Так, у рукавах одягу дівчини блакитний і зелений грають і переливаються на тлі сірого, бузкова косинка здається більш живою поряд із простим і нейтральним фоном.
І, незважаючи на те, що В. А. Тропінін використовував приглушені фарби, картина вийшла дуже світлою і легкою. Світло, що падає зліва від селянки, надає золотистий відтінок її молодий шкірі рук і особи, що виглядає дуже красиво.
Художник досягає цього результату завдяки правильному освітленню. Він дуже натурально показав красу дівчини, яка притаманна саме російській людині. Вона проста і щира. Видно, що робота, якою вона зайнята, їй подобається. Вона виконує її з любов’ю і трепетом в серці. Це дуже приваблювало автора в образі селянки-трудівниці. У цій роботі видно її справжня суть, її душа, неприкрита нічим. Вона читається її постаті, в її ясних очах, спрямованих прямо перед собою. Все в ній чудово. І напівоголені руки, і поворот голови, і якась лукава посмішка.
В. А. Тропініна часто дорікали в тому, що його героїня надто ідеалізована. Аж надто вона кокетливо посміхається, дуже граціозно підняті її руки, ніби нарочито. І граціозна постать, витончено повернутий боком, і плавні рухи зніжених рук змушують замислитися про те, що праця дівчата лише приємна гра. Але художник змушує нас повірити в природність зображеної натури, вона проста, скромна і правдива. Рухи плечей селянки боязкі і скуті. Немає. Ця дівчина не пихата панночка. Вона саме та, ким представлена на полотні.
За всю прожите життя Василь Андрійович Тропінін створив величезну кількість чудових картин. Всі вони гарні, але «Мереживниця» стала однією з кращих. Це полотно, відображає якусь хвилину найвищого просвітлення, яку відобразив умілий художник в трепетному захоплення і благоговінні. У ній укладена свіжість, найдивовижніше багатство внутрішнього світу, безмежна любов до всього існуючого і величезний запас добра. У цій картині показана не втрачена людиною здатність любити, розуміти і прощати. В. А. Тропінін в неї мимоволі залишив нащадкам слід свого простодушного і трохи наївного погляду на світ. І це прекрасно.
4 клас
