В самому оповіданні описується реальний випадок, який стався на війні. Кому як ні автору знати про важку Другій світовій війні. У 1944 році він служив в армії, був поранений і відправлений в госпіталь на лікування. Перебуваючи в госпіталі до кінця війни, він глибоко перейнявся всією душею даної проблеми, що й дало поштовх для написання твору.
Автор приділяє велику увагу людям, які ціною власного життя заплатили за довгоочікувану Перемогу. Сім’ї втратили своїх рідних і близьких. Носов підносити загальнолюдські проблеми на перше місце.
Автор по-своєрідному зобразив війну в оповіданні. Точніше, він її взагалі не показав, ні вбивств, пострілів, танків, німців. Головним місцем, на якому Носов зосереджує увагу читача – це військовий шпиталь із пораненими солдатами. Письменникові вдалося передати все до найдрібніших подробиць, так як він сам в лютому 1945 року був поранений і госпіталізований. Але в оповіданні дуже сильно показана робота лікарів, медсестер. До найдрібніших подробиць автор описує роботу хірурга. Коли вчитуєшся в ці рядки, по тілу біжать мурашки від страху і болю, який люди переносили в той час. Але йому вдавалося врятувати цих дітей, на жаль, більшість залишалися інвалідами, але вони тепер зможуть жити. Всі з нетерпінням чекали закінчення війни.
Автор описував війну такою, яка вона була насправді, без брехні. Так само він описав головних героїв, яких було кілька. Можливо, образи взяті з життя самого автора, так як в госпіталі він провів досить велику кількість часу.
Один з хлопців по кличці Самохідка, у нього нога була в товстому гіпсі, і він постійно лежав на спині ногою вгору.
Далі Бородухов, мінний осколок потрапив йому прямо в тазову кістку, від чого чоловік теж був прикутий до ліжка. Для нього це вже не перше поранення.
Більше за всіх дісталося хлопцеві за прізвищем Копешкин. Він не міг уже говорити, а ледве-ледве хрипів. Кілька разів йому робили переливання крові, все тіло було в гіпсах. На превеликий жаль, його не стало, як раз в той самий ранок, коли все в госпіталі дізналися про Перемогу.
Підводячи підсумок, можна сказати, що автор доніс думка про розуміння тієї жахливої війни. Коли читач прочитає цей розповідь, то душа і серце наповниться тим хвилювання, страждання і жахом, яке пережили головні герої. Червоне вино, яке принесли солдатом в День Перемоги – символізує кров. Кров, яку пролили на війні. Як шкода, що ця війна забрала таку велику кількість життів.
