Іноді трапляється так, що один невеликий епізод може змінити думку про людину і подальше життя. Так сталося і в оповіданні Л. Н.Тольстого «Після балу», де не дуже приємні події показали справжнє обличчя людини про який всі думали як про болагородном, вихованій чоловікові.
Про це розповів Іван Васильович, від його імені і ведеться весь розповідь. Саме в його долі і зіграв важливу роль випадок який стався з ним. У той час ще будучи молодим студентом він багато часу розважався, так як навчання багато часу не займала, а що ще можна робити молодій людині до того ж досить багатому. Мріяв згодом вступити на військову службу. Веселий, симпатичний він користувався успіхом у жінок і із задоволенням відвідував бали звані вечори. Один бал йому запам’ятався до дрібниць, він круто змінив не тільки його погляди на життя, але і її саму.
Збираючись на той бал молодий чоловік особливо ретельно, там він очікував зустріти кохану дівчину. Варенька була найкраща: граціозна, висока, весела. На всі танці Іван Васильович запрошував тільки її. Він був опъянен почуттями, серце його співало, голова йшла обертом від щастя. Йому так сподобався танець Вареньки з її батьком, ставним полковником в роках.
Після закінчення балу приїхавши до себе додому молодий чоловік зрозумів, що йому не заснути. І він вирішив прогулятися і пішов до будинку коханої. Але тут його радість і щастя кудись випарувалося. Біля будинку, де жила його Варенька він став свідком страшної сцени, покарання побіжного татарина. Цього бідолаху проганяли через боком солдатів, озброєних палицями, але найогидніше було те, що поруч йшов батько Вари і командував цим неподобством. Побачивши молоду людину він поспішно відвернувся і зробив вигляд, що його не знає.
Ось тут на вулиці була справжня життя. Тепер Іван Васильович дивився зовсім іншими очима на життя і на людей, і на самого себе. Так часто трапляється, що людина в одному місці один, а в іншому зовсім змінюється.
Перш ніж судити про людину варто з ним познайомитися ближче, і подивитися на нього в різних ситуаціях.
