Роман Ф М Достоєвського «Злочин і покарання»- це якесь протиставлення. Але, як відомо, протиставлення і протиріччя може проявлятися в різних ситуаціях. Поглянемо на проблему зсередини і розглянемо два яскравих приклади цього протиставлення. Родіон Розкольників і Соня Мармеладова.
Хто вони? Випадкові знайомі? Яка їх роль у даному творі? З цим ми і постараємося розібратися.
Як відомо, Родіон – звичайний бідний студент. Живе в орендованій комірчині і часто уникає зустрічей з людьми. При цьому він добрий, чуйний та люб’язний. Часто готовий віддати людині останнє, лише б допомогти.
Сонечка – миловидна дівчина. У творі відтворюється тендітний образ дівчинки, років вісімнадцяти. Вона була лагідна, покірлива і белокура. Також чуйна: ніколи не відмовляла нікому в допомозі.
Здавалося б, дві людини з добрими душами. Що ж може об’єднувати їх, крім цього? А ось що – зсередини їх з’їдала бідність.
Раскольников не міг звести кінці з кінцями, їв вкрай рідко і заборгував з оплатою свого житла, тому, в силу обставин і внутрішніх протиріч, вбив богатенькую стареньку, діставши її «багатства».
Соня ж просто животіла в безпросвітній злиднях разом зі своєю родиною. Щоб прогодувати своїх родичів, вона була змушена торгувати своїм тілом, адже це був самий високооплачуваний працю на той момент.
Познайомившись один з одним, Родіон і Соня ніяк не могли уявити, що стануть такими рідними душевно. Соня не відвернулася від Раскольникова, коли той зізнався у своєму злі, вона пожаліла його, зрозуміла його муки, прихистила у своїй просторій душі. Родіон, в свою чергу, приклонился перед Сонею. Він говорив, що кланяється всьому страждання людського, бо просто і уявити не міг, яке добре серце треба мати, щоб наплювати на свої принципи заради сім’ї.
Я думаю, ці персонажі знайшли один одного. У кожного з них були їх «демони і ангели», які їм заважають жити. Але з моменту їх знайомства, вони ніби відкрилися цього світу. Відкрилися собі. Знайшли правосуддя над собою. Родіон і Соня були повними протилежностями, у них були різні життєві труднощі, різні погляди на життя, але їх об’єднувало одне – бідність.
Саме там вони знайшли любов і страждання. Це зблизило їх до божевілля. Вони стали найголовнішим протиставленням цього роману.
Твір Розкольників і Соня Мармеладова
Головний герой роману Ф. М. Достоєвського Родіон Раскольников змушений достроково припинити навчання в інституті з-за неможливості його оплачувати. Більшість героїв твору живуть в злиднях, на що автор неодноразово звертає увагу читача.
Квартира Раскольникова настільки мала, що скоріше схожа на шафу, на повноцінне житло. Але навіть за таку комірчину Родіон не в змозі платити гроші. Змучений нескінченної злиднями, головний герой придумує для себе шалену теорію, в основі якої лежить ідея переваги одних людей («мають право») над іншими («тремтячими тварюками»). Керуючись новими переконаннями, Розкольників іде на злочин. Він вбиває стару лихварку, яка в його очах є втілення людського зла. Зробивши своє діяння, герой прирікає себе на жахливі муки совісті. Повернутися до життя йому допомагає Соня Мармеладова. Центральний жіночий образ роману, створений Достоєвським і втілили в ньому власні уявлення про ідеальну людину. Соня володіє безцінним даром любові і самовідданості, дані їй Богом. Саме ці якості визначають її ставлення до життя, до людей, керують її діями і вчинками.
Вперше читач дізнається про Соню з розповіді Мармеладова. У розмові з Раськольниковим він говорить про те, як заради грошей його дочка пішла на панель, а гроші віддала мачусі.
З одного боку, Соня – порочна дівчина, переступила закони моралі, відкинута суспільством. Це робить її схожою на Раскольникова, що став злочинцем. Однак різниця тут полягає в тому, що Родіон вбиває інших заради себе, в той час як Соня переступає через себе заради інших. Вона володіє душею, вміє по-справжньому любити і співчувати. Заради сім’ї, нехай навіть не рідний, вона принесла себе в жертву. З-за своєї любові вона відправилася слідом за Раськольниковим Сибір, на каторгу. Велика здатність любити зробила її сильною, готова піти на все що завгодно, щоб допомогти близькій людині.
Соня дарує Раскольникову любов, співчуття, розуміння. Вона готова розділити з ним його долю, якою б жахливою вона не була. На його прохання вона читає Євангеліє, главу про воскресіння Лазаря. У цьому моменті образи героїв розкриваються. Соня розповідає Раскольникову про свою віру в Бога, про те, що саме в ній криється вся її сила і вся правда. Головний герой, перебуваючи в безвихідному становищі, вибирає неправильний шлях до порятунку. Погубивши невинну людину, Розкольників заганяє свою душу в ще більшу темряву і безвихідь. Соня ж шукає вихід зовсім в іншому. І знаходить його в молитві. Розкольників ділить людей на можновладців і на тварюк тремтячих. Для Соні ж всі люди рівні і всі вони заслуговують щастя. Через любов до Соні Родіон приходить до каяття, а також до розуміння того, що немає у нього ближче неї людини на всьому білому світі. Герой відроджується, повертається до життя.
Любов, яка увазі під собою готовність до самопожертви і співчуття, здатна творити чудеса. Вона стоїть вище всього земного, перекриває собою всі нещастя і страждання. Вона здатна воскресити душу людини.
