Я люблю технологію! Мені подобається, коли можна щось робити руками. Добре шити і вишивати, в’язати, готувати… І так забавно те, що ти щось пошив, а тобі залік ставлять – нічого вчити не потрібно. Взагалі, мені дуже по душі клас технології. Ніяких скелетів, як для біології, ніяких формул або незрозумілих цитат, тут тільки вишивки, вироби всякі. Дуже затишно!
Клас великий і світлий. Коли ми працюємо, то ми не зобов’язані сидіти «по струнці», все більш спокійно. У нас завжди цікаві вчителя. Вони, правда, часто змінюються, але краще так, ніж у хлопців… Кожна наша вчителька навчає нас чомусь новому. Зараз ми готуємо – салати поки, але нам обіцяють, що скоро будемо навіть піч. Це чудово, адже вдома я можу тільки допомагати мамі, а самостійно піч вона мені не дозволяє. До цього ми шили фартух – по викрійці, було дуже цікаво. Для мене новий досвід. Ще раніше ми робили макраме, дуже гарні вийшли серветки. Я і не знала, що так гарно можна зробити. Знову ж таки, я приношу свої твори додому.
Здорово, що тут ми нічого спеціально не вчимо, не записуємо, навіть немає підручників. Натомість, ми працюємо. Раптом я буду швачкою або кухарем ,коли виросту? Ну, чи не я, а хтось з однокласниць… Шкода тільки, що у нас так часто скасовується цей урок. Я взагалі за те, щоб технології в школі було більше – по чотири уроки на тиждень. І ще є варіант: дівчаткам відвідувати заняття хлопчиків і навпаки. Це щоб було, на кого справити враження. Коли ти знаєш, що твоє творіння оцінять не тільки вчитель, батьки та подруги, а ще й хлопчаки, то, думаю, буду ще більше старатися. І нам було б цікаво подивитися, як, наприклад, роблять табуретку або випалюють картинки. Тобто і мені подобається і клас, і вчителі, і процес, і результат.
Загалом, це мій найулюбленіший урок, те ж саме у моїх подруг.
