Скільки я себе пам’ятаю – я завжди щось шила лялькам. Ще більше мені подобалося шити пупсик. Мама віддала мені свою стару сумку. Я склала туди всі свої швейні приналежності, щоб вони лежали в порядку, і не валялися по квартирі.
З дитинства я мріяла, що буду модельєром. Я переглянула всі фільми про Коко Шанель. Намагалася повторити її капелюшка. І що найцікавіше – для моєї ляльки Барбі капелюшки у мене виходять відмінні! Також як і мадам Коко, я шию на ляльок без викрійки. Беру тканину і відразу прикладаю на ляльку. А коли шию по викрійці – нічого не виходить.
Мама мені віддає свої старі сукні та блузки. Я з них шию плаття для Барбі. Виходить добре. Мама каже, що вона теж хоче таку сукню. В інтернеті є сайт «Бейбики». Там постійно влаштовують тематичні конкурси нарядів для Барбі. Були конкурси купальників, бальних суконь, суконь з тканини в горошок. Для цього конкурсу мама пожертвувала свою кофтинку.
І нехай я поки не перемагаю в цих конкурсах – у мене все попереду! Я точно знаю, що буду вчитися на модельєра. Коли я вивчусь, я буду придумувати сукні для себе і для своєї мами. А то вона в мене постійно ходить в брюках.
Я буду придумувати фасони для жінок з нестандартною фігурою. Їм важко підібрати плаття в магазині. Вибір не дуже великий. І тканини якісь темні – чорні, коричневі, як для старих бабок. У моєї мами теж нестандартна фігура. Вона невисока на зріст, повненька. Та не може нічого собі підібрати. Всі сукні довгі, якісь мішкуваті. Мама не хоче в таких ходити.
Я мрію на свій випускний вечір у школі пошити собі сукню сама. Мама дозволяє мені користуватися швейною машинкою. Вона сказала, що допоможе мені в цьому. У мене буде особливе плаття, такого більше не буде ні в кого.
Мама каже, що любов до шиття дісталася мені від бабусі. Моя бабуся шила сама собі сукні. Вона распарывала старі, робила з ним викрійку і шила нові. Вона навіть шила чужим людям і їм це дуже подобалося.
А мій прадід Михайло Макарович так хвацько управлявся зі швейною машинкою, краще деяких жінок. У будинку була старовинна ножна швейна машинка марки «Зінгер». І прадідусь сам лагодив, змазував і регулював її. Він шив сам собі штани, вовна. Перешивал навіть пальто. Раніше люди жили бідно, до речей ставилися дбайливо, перешивали їх.
У часи жінки повинні були вміти шити. Це зараз вважається, що вміння шити не до чого. Все можна купити в магазині. Але щоб виглядати красиво, дівчинці треба вміти шити. Це завжди стане в нагоді в житті.
