В оповіданні В. П. Астаф’єва мова йде про хлопчика Васютке. Він був з родини рибалок. Стояв серпень, рибалки розташувалися на березі Єнісею. Васютка нудьгував і чекав на початок навчального року.
Одного разу, Васютка зібрався йти в тайгу за горіхами. Він взяв з собою рушницю, мати дала йому в дорогу хліба і сірників.
Васютка пробирався вглиб тайги при цьому роблячи зазублини на деревах. Набравши мішок шишок, він зібрався було йти, але його увагу привернув глухар. Намагаючись підстрелити птаха, хлопчик не помітив, як заблукав.
Васютка не розгубився. Він назбирав сухих гілок і моху і розпалив багаття. Він вирив ямку на місці від багаття, поклав туди вбиту птицю, зверху накидавши гарячих вугілля. Сіль він роздобув з куточків мішка, в якому були шишки. Наївшись, Васютка переніс багаття, а на гаряче місце наклав гілок і моху і ліг, накрившись тілогрійки.
Прокинувшись, Васютка пішов на північ, тому що знав, що так швидше вибереться з тайги. Хлопчик вийшов до озера. Вдосталь напившись води, він вибрав місце сухіше, натаскал гілок і розвів вогонь. Васютка обсмажив шишки в багатті, дістав м’ясо і поїв. Потім хлопчик підстрелив двох качок і помітив, що в озері хлюпоче багато білої риби.
Васютка побачив червоне небо і зіщулився, він розумів, що завтра буде вітер. Пізно ввечері небо усипали зірки. Хлопчик згадав дідуся, той розповідав, що це до холоду.
Хлопець підстрелив гусей, одного він засмажив на рожні. Васютка брів, сили покидали його, однак він не впадав у паніку і сподівався, що незабаром буде вдома.
Радості хлопчика не було меж, коли він вийшов на берег Єнісею. Там він став чекати допомоги. Побачивши рибальський бот, він розвів багаття і став привертати увагу і стріляти з рушниці. Хлопчика помітили і він опинився вдома.
Завдяки своїм навичкам і вмінням поводитися зі зброєю хлопчик зумів забезпечити себе теплом та їжею. Його знання допомогли йому піти в потрібному напрямку і повернутися додому.
За сміливість і стійкість хлопчика, озеро, яке він виявив, було названо на його честь.
