Варіант 2
Зима – прекрасна пора року. Сніг, канікули, Новий Рік і, звичайно, подарунки. На зимові канікули ми завжди вирушаємо в село до бабусі. Далеко, звичайно, сто вісімдесят кілометрів від міста, але це того варте.
Мене кличуть Митя і в ту зиму мені виповнилося одинадцять років. Цю поїздку я чекав, як ніколи, тому що дуже хотів виїхати з міста. Нещодавно мене перевели в нову школу і почалася чорна смуга в моєму житті.
Проблеми почалися в один день. Весь клас вивозили на відкриття торгового центру, кататися на ковзанах. Я не сильно переживав, хоч і ніколи не був на ковзанці. Нічого там складного, відштовхуйся ногами і все.
Ковзани у всіх були білі і дуже важкі. Але дівчат, схоже, це не бентежило, одна навіть ластівку виконала на льоду (ну а що ви хотіли – гімнастка). Відкрив дверцята, ступив на лід. Начебто все нормально. Ну зараз покажу всім, як треба кататися. Сильно відштовхнувся і ноги перестали слухатися. Останнє, що згадав – швидко наближається велику спину. Це був, нічого не підозрюючи, інструктор.
Удар був хороший. Спочатку в інструктора, потім об лід. Після того, як з’явилися вертольоти відлетіли і біль трохи вщух, спробував підвестися, але ноги роз’їхалися. І інструктора поруч не було – дуже жирний дитина не влазив у прохід і він поїхав йому допомагати. Так навкарачки і поповз до виходу, ховаючи голову, щоб не було видно виступили сліз.
Діти дуже добрі і щедрі, тому після поїздки на каток, нагородили одразу двома прізвиськами “плакса” і “матінчина дочка”. Не синку, а дочка, ну ви зрозуміли велику силу сарказму? Вчитися стало просто неможливо, навіть вчителька одного разу замість Прилина, викликала до дошки Плаксіна (це вона не спеціально, просто на автоматі).
Просити папу перевестися в іншу школу не мало сенсу. Так само, як і скаржитися. Як завжди, промовчить, тільки подивиться укоряюще. Розповів мамі про свої проблеми, вона сказала, що все налагодиться. Тільки коли не уточнила. А який сенс у словах, якщо допомога прямо зараз потрібна?
Ялинка була велика і красива. Добре, звичайно, але мене більше цікавили подарунки. Може мені дістанеться мобільний телефон? Я давно просив. Відкриваю коробку. Ковзани… Ви знущаєтесь?
Мама посміхалася, а тато був сама серйозність. Взяв шапку, кинув мені на ходу- “Одягайся і пішли”. Прийшли на замерзле озеро, батько простягає ковзани-“Одягай”. Провели на озері чотири години, а потім на наступний день прийшли, і так все два тижні.
Заходить вчителька. Оголошує, що завтра їдемо на каток. Потім відкликає мене вбік і запитує, чи поїду я. Кажу, що поїду. А чого не їхати, якщо чотири місяці вже займаюся ковзанярським спортом? Однокласники сміються і показують на мене пальцем. Уваги не звертаю, просто катаюся. Більше не сміються, кожен підійшов і потиснув руку. Тієї зими я не просто навчився кататися на ковзанах, я навчився вирішувати свої проблеми сам. А це дорогого коштує!
7 клас
