Як все-таки багато мудрості закладено в наших прислів’ях і приказках. Адже вони так непомітно нас вчать життя, рятують від неповторних помилок.
Вчора на уроці історії Марія Федорівна запропонувала нам зробити індивідуальні завдання. Потрібно було написати невеликий твір про який-небудь історичного діяча, і як би він зміг змінити історію сьогодні, в двадцять першому столітті. Так як я легко пишу твори, по природі маю чудові здібності до фантазерству, я заявив, що це легке завдання, і запропонував їй, що додатково я б міг написати що-небудь ще. На що вчителька усміхнулася і сказала : « Якби не швидкий на обіцянки, а скор на виконання».
Історія йде у нас тільки два рази в тиждень, по понеділках і п’ятницях. Так як завдання було легким, я вирішив відкласти його в дальній ящик…
За довгоочікуване завдання я сів тільки в одинадцятій годині четверга, ще раз усміхнувся його простоті і взявся за справу. Спочатку я вибрав Івана Грозного, але зрозумів, що своїм примхливим характером він довго в нашому уряді не всидить. Після звернувся до Петра I, але злякався його бажання европизировать країну, яке буде так само виглядати досить вороже в сучасних реаліях. І тут голова закипіла, кожна з історичних особистостей, чомусь так не влаштовувала мене. Злий і засмучений через свого безсилля я ліг спати, закривши порожню зошит. На уроці історії всі читали свої прекрасні твори, приводячи відмінні доводи, на захист інтересів вибраних діячів. Коли черга дійшла до мене, я лише розвів руками, виправдання були зайвими. Вчителька посміхнулася : «Ну, а що з другим завданням?». У класі повисла напружена тиша, і порятунком від повної ганьби став дзвінок. Двійку я тоді не отримав, зате урок Марії Федорівни засвоїв на все життя.
За людини завжди говорять його вчинки. Не просто їх кількість, а в першу чергу їх якість. Не варто давати обіцянок, якщо ти не поспішаєш з їх виконанням або взагалі не зможеш зробити обіцяного. Інакше існує шанс прославитися хвальком і брехуном.
7 клас
