Руслан Хасбулатов: прихильник Єльцина, який став його противником
У липні 1991 року головою Верховної Ради став Руслан Імранович Хасбулатов. Він взяв найактивнішу участь у головних подіях перехідного періоду вітчизняної історії. Спочатку він підтримував Бориса Єльцина. У серпні виступив проти ГКЧП і засудив путчистів. Потім саме завдяки позиції Хасбулатова парламент ратифікував угоду, підписану в Біловезькій Пущі. Цей документ остаточно оформив розпад Радянського Союзу.
Хасбулатов ж ухвалив скасувати багато інститути колишнього держави. Надалі він змінив свою думку і в публічних виступах або інтерв’ю визнавав, що розвал СРСР був політичною помилкою.
Боротьба двох гілок влади
У чому полягав конфлікт між урядом і парламентом, який закінчився подіями жовтня 1993 року? Вже незабаром після створення нової держави голова Верховної Ради в 1991-1993 рр. Руслан Імранович Хасбулатов послідовно критикував політику Бориса Єльцина і його міністрів. Наприклад, він публічно засуджував «шокову терапію» і називав єльцинський уряд недієздатним.
Поступово в країні склалися два протиборчі табори: в одному були прихильники Єльцина, а в іншому – підтримали парламент. На стороні Хасбулатова також виступив єдиний в історії віце-президент Росії Олександр Руцькой. Два “табори” не могли поділити повноваження, не збігалися і їхні погляди на майбутнє країни, правильність економічних реформ, відносини з державами СНД.
Якщо Верховна Рада РРФСР мав чіткі повноваження, а його положення в системі інститутів влади не змінювалося протягом багатьох років, то в новій Росії парламент опинився в двозначному становищі. Пострадянська держава могло прийняти форму президентської або парламентської республіки (а може, і республіки змішаного типу). Ці контури визначені не були. Визначити їх можна було чи законним шляхом, або в результаті збройної боротьби.
