Ранні роки
Характер Володимира Полеванова формувався під впливом батька. Павло Тихонович відрізнявся невтомною волею до життя і дивним оптимізмом. У 1933 р. йому вдалося приїхати до Харкова і поступити токарем на завод “Серп і молот”.
Павло Тимофійович пройшов всю війну. Він служив у піхоті і отримав тільки одне поранення вже в самому кінці війни. 9 травня 1945 р. в бою за Прагу його поранили в скроню. В результаті ліва частина тіла виявилася паралізованою. Три роки після закінчення війни він лікувався в госпіталях, в одному з яких познайомився з Феклой Олексіївною. Разом вони прожили довге життя.
Павло Тимофійович, будучи інвалідом 1 групи, ледве пересуваючись на ногах, зміг побудувати будинок, виростити унікальний яблуневий сад, виховати і дати освіту синові та дочці.
Перші свої трудові навички Володимир Павлович Полеванов придбав у яблуневому саду батька, доглядаючи за тваринами і працюючи на городі. У шкільні роки він відрізнявся активністю, брав участь в олімпіадах, особливо з тих предметів, які, на його думку, могли стати в нагоді йому в майбутньому в реалізації рішення давно назрілого бути геологом. Крім цього, він займався ще й спортом: отримав 1 розряд з шахів, 2-й – з фехтування, захоплювався футболом.
