«Звичайна історія» Гончарова — дуже показовий роман з тієї точки зору, що життя настільки непередбачувана штука, що загадувати в ній для себе якесь майбутнє просто неможливо. Одна з яскравих героїнь роману — Юлія Павлівна Тафаева. У неї дуже непогана зовнішність», як пише автор, вона гарна, у неї повітряна фігура, ніжні риси обличчя, лагідний погляд і граціозність ніби в крові. Погляд Юлії часто задумливий і навіть трохи сумний. На момент подій у романі їй «двадцять три, двадцять чотири».
Юлія Павлівна вийшла заміж у вісімнадцять років за сорокап’ятирічного Тафаева. Вийшла не з любові, а заради хороших умов. Як будь-яка порядна дворянка, Юлія вміла грати на фортепіано, чудово танцювала і навіть часом співала. В шлюбі дівчина пробула п’ять років, а потім її чоловік помер. Шлюб цей був невдалий для неї, вона знаходилася в ньому, як в нудному сні. Ніякої любові вона не почувала до свого чоловіка, хоча дуже любила романи, в яких так яскраво описували любов. Саме з романів і по натурі своїй Юлія носила в собі саму, може бути, страсну особистість, яка прагне до яскравої й бурхливої любові.
Роль у романі їй відводиться досить велика і значуща. Вона — вдова Тафаева, другом якого був Петро Іванович Адуев-дядько головного героя. Дядько цей всіма силами хоче, щоб його компаньйон Сурков перестав доглядати за Юлією Павлівною, щоб не витрачав даремно гроші. А Сурков на думку Петра Івановича дуже недовірлива людина, і якщо він побачить, що Тафаева не йде з ним на контакт, то старатися не стане.
Все виходить за наміченим планом Адуева, тільки з деякими відхиленнями. Олександр Адуев, головний герой, закохується по-справжньому в Юлю Тафаеву, вважає її дуже близькою до душі, буквально своїм двійником. Юлія Павлівна відповідає взаємністю, в її житті вперше з’являється справжня любов, така, про яку вона читала в романах. Тут проявляється романтичність душі Юлії, її бажання любити і бути коханою, бо це вперше в її житті таке почуття охопило її.
Мені як читачеві було досить шкода її, тому що спочатку ця прекрасна собою дівчина була дружиною нелюба, потім її обольстили заради корисливих цілей, а потім просто викинули з життя, з улюбленого нею серця. Звичайно, її аж ніяк не прикрашає перший шлюб, але та любов, яка охопила її з Олександром, була дивовижною. Юлія розкривається перед читачем саме в цей момент кохання, де дівчина стає благородною, жертовної і по-справжньому любить і цінує свого чоловіка.
