Ось, братці мої, нам доведеться деякий час почекати з безкоштовністю. Не можна зараз.
Скажімо, безкоштовно всі. А ми ніякої міри не знаємо. Думаємо, якщо безкоштовно, так і при, хлопці, всім скопом.
Як одного разу на першотравневих святах поставили на площі карусель. Ну, народ повалив, звичайно. А тут хлопець який трапився. З села, мабуть.
– Чого, – запитує хлопець, – безкоштовно крутить?
– Безкоштовно!
Сів цей хлопець на карусель, на дерев’яну коня, і до тих пір крутився, поки не помертвел весь.
Зняли його з каруселі, поклали на землю – нічого, віддихався, прийшов в себе.
– Чого, – каже, – крутить ще?
– Крутить…
– Ну, – каже, – я ще разочок… Безкоштовно, все-таки.
Через п’ять хвилин знову його зняли з коня.
Знову поклали на землю.
Рвало його, як з відра.
Так от, братики, потрібно почекати.
Сюжет оповідання Карусель Зощенко
Сюжет твору розповідає про події в невеликому місті. Якось перед святами травня на міській площі встановили карусель. Бажали лише, щоб люди змогли розвіятися. Але ж наш народ і граней не знає, юрбами повалили.
Один хлопець запитав, скільки коштує поїздка на каруселі, йому відповіли безкоштовно. Ну він і сів у карусель, катався до напівсмерті, а потім його зняли з гойдалок. Віддихавшись, він подумав, а чому б не покататися ще раз, адже не потрібно платити. Знову крутився, поки не стало йому погано. Його рвало, ледь до смерті не дійшло.
Автор намагався показати, що люди дуже скупі створення. Вони візьмуть все, якщо це безкоштовно, не знаючи міри. Зощенко хоче сказати, що жадібність до доброго не приводить. Потрібно бути розумнішими, і брати тільки те, що дійсно потрібно.
