Ось, братці мої, нам доведеться деякий час почекати з безкоштовністю. Не можна зараз.
Скажімо, безкоштовно всі. А ми ніякої міри не знаємо. Думаємо, якщо безкоштовно, так і при, хлопці, всім скопом.
Як одного разу на першотравневих святах поставили на площі карусель. Ну, народ повалив, звичайно. А тут хлопець який трапився. З села, мабуть.
– Чого, – запитує хлопець, – безкоштовно крутить?
– Безкоштовно!
Сів цей хлопець на карусель, на дерев’яну коня, і до тих пір крутився, поки не помертвел весь.
Зняли його з каруселі, поклали на землю – нічого, віддихався, прийшов в себе.
– Чого, – каже, – крутить ще?
– Крутить…
– Ну, – каже, – я ще разочок… Безкоштовно, все-таки.
Через п’ять хвилин знову його зняли з коня.
Знову поклали на землю.
Рвало його, як з відра.
Так от, братики, потрібно почекати.
