Багатьом відома приказка: “Посієш вчинок – пожнеш звичку, посієш звичку – пожнеш характер, посієш характер – пожнеш долю “. В даному прикладі слово “посієш” не має значення ” втратити що-небудь “, йому присвоєно протилежний зміст.
Формування особистості відбувається за рахунок його власних звичок і бажань. У кожного свої потреби, своє нескінченної ” хочу “. У різних ситуаціях людина частіше робить те, що він бажає. Саме так проявляється характер.
Всі люди готові щось робити, а іноді – ніби непомітно закрити очі. На щось вони реагують дуже шалено і люто, а на решту – спокійно. Це їх рішення. Але часом людина звикається з чимось одним, і саме така річ стає часточкою його темпераменту, який залежить від того, як ми чинимо з іншими людьми. Тому краще не захоплюватися чимось одним і бути в одному настрої, будь то воно дратівливий, добре або зовсім надто зле. Рано чи пізно це починає закріплюватися в нас самих і слідувати за нами на протязі всього життєвого шляху.
Але якщо людство тягне відчути незвідане, незвичне для них, то варто взятися за роботу всупереч недоречною ліні. Через деякий час, коли нова справа вже є звичайним, негативні емоції замінюються позитивними. Саме ця хода або вміння може перерости в щось більше, від чого виходить менше шкоди.
Праця виховує такі якості, як терпіння, посидючість, уважність, зосередженість, також розвиває розумові здібності. Не для кого ні секрет, що всі мають право самі вибирати свою дорогу. Такий вибір підпорядковується вподоби самій особистості, його духовним і моральним принципам.
Життя – це швидкоплинна річка. У ній все взаємопов’язано: з приходом одного приходить і інший, а з нього випливає третє. Інакше кажучи, ми живемо впритул з причинами і наслідками. Якщо хочеться досягти певних цілей, необхідно вибудувати причинно-наслідковий зв’язок.
Таким чином, потрібно стежити за своїми діями, манерами, при цьому постійно формуючи свій характер, який може справити вирішальний вплив на все життя. Саме так зароджується успіх, і ми досягаємо того, чого так довго хотілося.
