Стійкість і оцінки агроландшафтів
Планування і розрахунок моделі експлуатації агроландшафту неможливі без попередніх оцінок потенційної продуктивності конкретної системи. Як правило, застосовується комплексна оцінка продуктивності з урахуванням стійкості території до технічних і кліматичних навантажень. Загальний показник народногосподарської цінності виражається через природний потенціал місцевості і характер зовнішніх впливів. Причому стійкість агроландшафту відбивається не тільки негативними агротехнічними факторами впливу, але і застосовуваними меліоративними процедурами, які забезпечують позитивний ефект відновлення земель. Також у системі критеріїв враховуються соціально-економічні чинники території, не пов’язані безпосередньо з природно-кліматичними умовами.
Зміни екологічного стану агроландшафту
Процеси зміни родючих і біохімічних властивостей ґрунтового покриву в комплексі з водними і геохімічними балансами визначають екологію агроландшафту з динамікою її поліпшення або деградації. До факторів впливу можна віднести використання хімічних речовин при добриві, кошти культивації, ерозію, порушення біогеохімічних бар’єрів і т. д. Це практично неминучі умови сільськогосподарської експлуатації, але їм також протидіють процеси оптимізації відновлювальної агроландшафту, які передбачають раціональне використання земель, охоронні заходи, збагачення та оздоровлення грунтових і гідрологічних ресурсів.
