Албазинский острог: історія заснування

Албазино – невелике село в Амурській області на російсько-китайському кордоні. Це земля наших предків, рясно просочений кров’ю захисників острога – першого укріпленого поселення російських другої половини XVII століття.

Історія заснування Албазинского острога

В 1649-1650 рр. російська першопроходець Єрофій Павлович Хабаров з загоном козаків здійснив похід через річку Олекму на Амур. Він зайняв містечко дауров Албазин і заснував на його місці Албазинский острог. У червні 1651 року Хабаров пішов звідти, але попередньо встиг спалити його. У 1665 Албазинский острог був відбудований заново прийшли з Ілімського острогу козаками на чолі з Никифором Чернігівським. Він являв собою фортецю розміром 17 на 13 сажнів з трьома вежами, оточену ровом шириною в 3 і глибиною до 1,5 сажня. За ровом з чотирьох сторін був вбитий противоконный часник у шість рядів. Близько часнику поставлені надовби. В острозі перебувало дві церкви, хлібні комори, приказна хата, службові приміщення і чотири житлових будинки. Навколо фортеці розташовувалися 53 житлових двору і ріллі.

Перша облога фортеці маньчжурами

У 1682 році острог став центром албазинского воєводства. До його складу входили всі території Амурського басейну і північних приток річки. У албазинского воєводства були свої символи державної влади: срібна печатка із зображенням орла та прапор, прислане царем для поставлення на землях, підкорених руською державою. Прагнучи перешкодити утвердженню нашої імперії в Приамур’ї, маньчжури не раз обсідали Албазинский острог в Амурській області.

У липні 1685 року відбулося перше серйозне зіткнення албазинцев з маньчжурами. Сили спочатку були нерівні ні за кількістю людей, ні в озброєнні: 450 албазинцев, збройні трьома гарматами і пищалями, протистояли 10-тисячному маньчжурскому війську з двома сотнями гармат. Зіткнення тривало цілий місяць. Захисники фортеці не здавалися до останнього. Після місяця серйозних зіткнень албазинцы на чолі з воєводою Олексієм Толбузиным на час відступили у місто Нерчинськ, а потім повернулися на спалену маньчжурами територію.

Дивіться також:  Узбецьке ханство: історія, політичний устрій, географія

Відновлюється історія Албазинского острога в червні 1686 року, коли побудували нову фортецю за всіма правилами фортифікаційної споруди. Деякі жителі фортеці були взяті в полон, вимушено залишили свої будинки і влаштувалися в Пекіні. Імператор Китаю шанобливо поставився до людей, які так запекло боролися з переважаючими їх у багато разів по чисельності і озброєнню маньчжурами, і мудро вирішив, що краще поселити цих людей у себе, ніж нескінченно з ними воювати. У результаті багато албазинцы були зараховані в армію китайського монарха. Для них була заснована спеціальна козача сотня, яка вважалася елітним підрозділом. З полонених албазинцев далеко не всі захотіли стати під прапори імператорської армії і вирішили повернутися в Росію. Всього ж на бік китайців перейшло не менше ста козаків. Вони дуже високо цінувалися китайським монархом і жили в кращих умовах.

Нерчинський договір

У липні цього ж року маньчжури знову обложили фортецю. Протягом п’яти місяців безперервних боїв 826 захисників острога мужньо протистояли приблизно 6,5 тис. добірних воїнів. У травні 1687 року маньчжури трохи відступили. У Албазинском острозі в живих залишалося лише 66 осіб. У 1689 році Московська держава і Цинська Імперія уклали Нерчинський договір, згідно з яким росіяни повинні були залишити приамурские землі. До середини XIX століття Приамур’ї було своєрідною буферною зоною між двома державами.

Музей в Албазино

Пам’ять про героїчні події XVII століття, про мужність албазинских захисників, дбайливо зберігають справжні експонати краєзнавчого музею. Ціла колекція православних хрестів, що колись належали жителям фортеці, знаряддя праці, предмети побуту, зразки військової зброї албазинцев – все це виявлено в ході археологічних розкопок і досліджень городища. Унікальний пам’ятник археології розташований поруч з музеєм. На його території розташована усипальниця захисників Албазинского острога і шестиметровий чавунний поклінний хрест козакам-першопроходцям. У середині XIX століття росіяни знову повернуться на цю землю. У 1858 році тут буде заснована Албазинская станиця – адміністративний центр першої сотні, першого амурського кінного полку. Славна історія козачої станиці представлена в експозиції Албазинского краєзнавчого музею.

Дивіться також:  Джем-султан, син Мехмеда II: біографія, фото

Козача станиця

На території музею організовано цілий комплекс – козача хата з обійстям, комора, кузня. Все це знайомить нас, сучасних жителів, з побутом амурських козаків і переселенців. Сьогодні Албазинский краєзнавчий музей є одним з найбільш унікальних туристичних об’єктів Далекого Сходу Росії, а також є місцем проведення регіональних і всеукраїнських фестивалів козацької культури, науково-практичних конференцій. У перспективі на його території буде заснований музейно-туристичний комплекс «Албазинский острог», центром якого стане відтворена Албазинская фортеця.