Творчість Михайла Салтикова-Щедріна наповнене алегоріями, адже саме в такій формі і дорослим, і дітям ставали найбільш доступні основні думки письменника. Автор часто звертався до жанру казки і в алегоричній манері викривав людські пороки. Прикладом став твір «Премудрий пискарь», що вийшло в світ у 1883 році.
Зовсім очевидним стає той факт, що образ піскаря у творі иносказателен. Казка починається типовою фольклорної формулою «Жили-були», далі слідує опис існування рибки і її смерть. Твір акуратно окреслює тонку грань між реальним життям і сюжетною лінією «Премудрого пискаря». Життя героя казки йшло своєю чергою, поки одного разу смерть батьків не змінила піскаря. Перед кончиною батьки попросили, у що б то не стало берегти себе і це абсолютно змінило хід подальшого життя маленької рибки: «Дивись, синку, – говорив старий пискарь, вмираючи, коли хочеш життям жуировать, так дивись в обидва!».
Піскар став жалюгідним боягузом, але пояснював свій страх перед будь-якою дією тим, що руки – це дуже розумно і не варто нікуди зайвий раз потикатися. Він знаходився в шаленому жаху перед усім навколо – всім тілом тремтів, якщо поруч з його норою пропливали інші риби, практично не їв і не спав і всі свої сто років провів в такому стані. Часом мріяв піскар виплисти зі свого затишного куточка і прожити повноцінне життя – обзавестися дружиною і дітьми, отримувати платню і розважатися, перекидываясь в карти, але так і не вистачило духу у маленької рибки: «Жив – тремтів і вмирав – тремтів» – так описує смерть героя автор.
Ідея твору полягає у відображенні нікчемної долі. Відмовився від повноцінного життя, перебуває в постійному страху і змушений у всьому собі відмовляти, піскар не тільки прожив безцільне життя, але і втратив свою особистість. «Мудрі думки піскаря і повторювана фраза «Ах, що то завтра буде» підкреслюють убогість і порожнечу душі піскаря, а також вказують читачеві на безглуздість такого існування.
У творі «Премудрий пискарь» автор зачіпає важливі соціальні та політичні проблеми Росії його часів. Образ піскаря є складовим і включає в себе долі лібералів того періоду, які воліли проживати пусті життя, сховавшись від навколишніх проблем всередині держави. Ці люди не прагнули змінити світ навколо, вони егоїстично дбали лише про себе. Розумів піскар все, що відбувається навколо, однак рішучих дій волів повна бездіяльність і всепоглинаючий страх перед вищестоящими з метою максимально убезпечити себе. Не випадково автор дає наступний опис свого героя: «він Був пискарь освічений, помірно-ліберальний, і дуже твердо розумів, що життя прожити – не те, що вінчик облизати». Казка викриває боягузтво і моральну нікчемність, торжествовавшие в світі чиновництва.
Талант Михайла Салтикова-Щедріна полягає в умінні відобразити всього в декількох сторінках казки нікчемність і марність такого існування, відбивши реальну дійсність, змушує гірко посміхнутися читають.
Ідея, тема, проблеми
