Аналіз казки Самовідданий заєць Салтикова-Щедріна твір

Сюжетна лінія твору розкриває взаємовідносини хижака і його жертви, представлених в образі боязливого зайця і жорстокого вовка.

Конфліктом казки, описаних письменником, є провину зайця, який не зупинився за покликом більш сильної тварини, за що засуджується вовком до смертної кари, але при цьому вовк не прагне в ту ж секунду знищити видобуток, а насолоджується його страхом протягом декількох днів, змусивши зайця очікувати смерть під кущем.

Розповідь казки спрямоване на опис почуттів зайчики, пугающегося не лише згубного моменту, але і переживає за залишену зайчиху. Письменник зображує всю гаму страждань тварини, нездатного опиратися долі, боязко, покірно приймає власну залежність і безправ’я перед більш сильним звіром.

Головною рисою психологічного портрета основного персонажа письменник називає прояв зайцем рабської покірності, що виражається в цілковитій покорі перед вовком, пересиливающем інстинкти самозбереження і зведеному перебільшену ступінь даремної благородства. Тим самим у казково-сатиричній манері письменник відображає типові для російського народу якості у вигляді ілюзорної надії на милосердного ставлення з боку хижака, які виховуються з давніх часів класового гноблення і зводяться в статус чесноти. При цьому герой не наважується навіть замислитися про будь-які прояви непокори свого мучителя, вірячи кожному його слову і сподіваючись на його брехливе помилування.

Заєць відкидає не лише власне життя, будучи паралізований страхом, але й долю своєї зайчихи і майбутнього потомства, виправдовуючи свої вчинки перед совістю притаманною заячій роду боягузтвом і здатності до опору. Вовк ж, спостерігаючи за муками своєї жертви, насолоджується його видимій самовідданістю.

Письменник, використовуючи прийоми іронії та гумористичну форму, показує на прикладі образу зайця необхідність у реформуванні власної самосвідомості, загнаного в глухий кут страхами, угодливостью, схилянням перед всемогутніми і вищестоящими, сліпої покори до будь-яких проявів несправедливості і гноблення. Тим самим письменник створює суспільно-політичний тип людини, що втілює в собі безідейну боягузтво, духовну обмеженість, покірну бідність, що виражаються в спотвореному свідомості народу, у якого вироблена шкідлива холопська тактика пристосуванства до насильницького режиму.

Дивіться також:  Вася в оповіданні Діти підземелля Короленка образ і характеристика

Ідея, тема, зміст. Повний текст казки