В оповіданні Максима Горького “Стара Ізергіль” яскравим прикладом любові до людей і самопожертви є легенда про Данко. Сам твір наповнений глибоким змістом, як і більшість творів цього автора.
В особі Данко Максим Горький показує людину, яка ставить на перше місце інтереси суспільства, його життя наповнене благородними поривами, він намагається допомогти всім, часто навіть тим, хто цього не заслуговує. Головний герой твору наділений найкращими людськими якостями: доброта, чесність, сміливість і любов до близьких людей. Данко йде на все заради порятунку дорогих йому людей.
У легенді йдеться про людей, які жили в світі повному щастя і безтурботності, але настав момент, коли з’явилися чужі племена й прогнали людей в глиб лісу. Їх оточували могутні дерева, переплетені між собою, величезні зарості, крізь які не міг пробитися і промінь сонця. Тоді їм довелося відправитися в складний шлях на пошуки нового місця, де вони змогли б знову жити, радіючи кожному променю сонця і блискучою, грає хвилями річки. Тоді вони й вирішили висуватися. У Данко вони побачили сильного і сміливого людини, і вигукнули: “Веди ти нас!”. І він повів. На шляху вони зустріли багато труднощів, люди вибилися із сил і не могли йти далі. “– Ти, – сказали вони, – нікчемний і шкідливий чоловік для нас! Ти повів нас і втомив, і за це ти загинеш!”.
Люди збожеволіли від злості, і ніхто навіть не згадав про те, що саме вони вибрали його, просили вести їх. Його слів ніхто не слухав, і коли вони хотіли вбити його, Данко розірвав собі груди, витягнув серце, яке світилося яскравим полум’ям любові до свого народу, і підняв його над головами людей. “Йдемо!” – крикнув він. І люди пішли, немов зачаровані, дивлячись на серці в його руках. Ліс расступался перед ним і він вивів людей на широкі степові землі, а потім гордо засміявся, потім впав і помер. Люди ж, повні радості, навіть не помітили його смерті, але один чоловік, помітивши палаюче серце злякався і наступив на нього ногою, від чого воно розсипалося на безліч іскор і згасло. У цей вечір річка, що віддзеркалює останні промені заходу, здавалася яскраво червоною, як кров, яка била з грудей відважного і надзвичайно сміливого людини – Данко.
У цьому творі автор звернув увагу на актуальну в усі часи проблему – егоїзм. Головний герой був зовсім інший, не такий як всі. Він прагнув зробити хоч щось для людей, які були абсолютно егоїстичні, думали лише про себе. І заради них він віддав життя, пусти вони того і не заслуговували. Таким чином, Максим Горький розповів про існування людини, готового віддати життя за свій народ, який у хвилини радості навіть не згадав свого героя і відплатив йому тим, що знищив серце, яке билося за них і врятувало від неминучої смерті в лісовій глушині.
