«На дні»- одне з найвідоміших творів Максима Горького. У п’єсі ми бачимо кілька людей, які з різних обставин опинилися на дні життя. Вони всі живуть у нічліжному будинку Костильова. Максим Горький показує важкі умови життя, в яких перебувають герої, розповідає історію кожного персонажа, зачіпаючи купу філософських питань.
Особливу увагу варто звернути на жіночі образи п’єси. На мою думку, важливу роль на розкриття філософії зіграли саме жінки. Кваша, Ганна, Наталка, Настя – у кожної жінки свій характер, свої думки, мрії, діяльність. Особливу увагу хочеться звернути на образ Насті, так як її історія є однією з найбільш трагічних і суперечливих.
Образ Насті незвичайний, ця двадцятичотирирічна дівчина викликає у читача одночасно почуття жалю і огиди. Справа в тому, що Настя опустилася жінка, їй доводиться продавати своє тіло, вона часто п’є, живе в злиднях, бруду, приниженні. Що привело її до такого життя? Письменник не називає точної причини, але можна здогадатися, що Настя, будучи мрійливою дівчиною, в один момент перестала боротися за свої мрії.
Дівчина любила читати романи про чистої, відданої любові. Вона уявляла, як знайде любов всього свого життя, але мрії юної дівчини були нереальні, їм не судилося збутися. Настя виявилася в жахливій ситуації, опустила руки, і знайшла для себе лише один вихід, щоб забутися, піти в себе – пиячити, вигадувати персонажів у своїй голові, розповідати вигадані історії оточуючим, продавати своє тіло аморальним чоловікам. Її оточує бруд, але її мрії піднесені, романтичні, але на жаль, нездійсненні.
Образ Насті змушує замислитися на такі питання: чи Можливо відмовлятися від своєї мрії? Як не опустити рук в боротьбі за неї? Як вижити у важких умовах? Припустимо продавати себе, навіть якщо дуже складно? Важко якось однозначно поставитися до образу цієї занепалої жінки. Їй можна поспівчувати, адже вона опинилася в найжахливіших умовах, її мрії не збувалися, а це будь-якої людини заганяє в тривалу депресію. З іншого боку можна сказати, що Настя – слабка, вона відступила, не продовжила боротися за свої романтичні мрії, тому й опинилася на дні. Можна відчувати до неї огиду за її аморальний спосіб життя. Але винна в цьому? Могла вона продовжувати йти до своїх нереальним мріям? Варто здаватися?
Роблячи висновок, хочеться сказати, що Горький вводить образ Насті для того, щоб примусити читача задуматися: чи реальні його мрії і що робити, якщо нічого не виходить?
