У п’єсі “На дні” Максим Горький описує життя мешканців нічліжки – опустилися, що впали на соціальне дно людей. Проста, на перший погляд, історія насправді є соціально-філософською драмою. У творі піднімається безліч проблем: сенсу життя, пошуків правди, віри та безвір’я, принизливого становища людини в суспільстві і багато інших.
Один з босяків – Сатин – арештант, вбивця і шулер. Сатин костянтин був телеграфістом у молодості, потрапив у нічліжку після того, як вийшов із в’язниці. Був засуджений за вбивство, але, за його словами, він заступився за честь сестри. На момент оповіді йому приблизно 40 років, він сміливий і розумний. Сатин вірно розцінює інших героїв: “тупі, як цеглини”, намагається відстояти гідність інших людей, відкрити їм очі на їхнє ж можливості.
У життєвій позиції Сатину присутні відгомони гуманізму, і розкриваються вони в його монолозі про людину: “Все – в людині, все для людини!”. Герой сперечається з мандрівником Лукою про “втішний” брехні і засуджує будь-який її прояв. Костянтин вважає неприйнятною “ложь во благо”, бо людина має право знати правду, якою б вона не була.
Сатин по своїй волі опускається на дно життя, відкидає моральні цінності і відкидає роботу: “Людина – вище ситості!..”. Він вигукує: “Честь-совість багатим потрібна, так!” тим самим допомагаючи ночлежникам виправдовувати свою аморальність. Монологи Сатину не відповідають його образу, але сам герой вимовляє: “Чому ж іноді шулер не говорити добре, якщо порядні люди…як кажуть шулера?”. Слова Сатіна часто передають позицію самого Горького, і його образ, безсумнівно, дуже важливий у п’єсі. Також, Сатин вимовляє останню страшну репліку у творі – реакцію на смерть Актора: “Зіпсував пісню…дурень!”.
На стику століть завжди очікуються якісь зміни. Вони відбуваються не тільки в житті звичайних людей, але і в мистецтві, літературі. Кордон дев’ятнадцятого і двадцятого століть стає для Росії і для народу по-справжньому переломним моментом.
Новим явищем для російської літератури стає письменник Максим Горький. Він є засновником радянської соціалістичної літератури. Але ще за довгий час до появи Радянського союзу письменник звертається до гострих тем свого часу. Так з’являється його знаменита п’єса “На дні”, що отримала велике визнання і згодом поставлена режисером Станіславським у Мхаті.
Твір про Сатину
Твір “На дні” Горького оповідає нам трагічну історію, яка ґрунтується на майже кожної третьої історію життя звичайної людини того часу. Твір розкриває дивовижні образи, які в свою чергу, розкривають сам твір.
Уважніше слід розглянути образ Сатину. Сатин – чоловіків середніх років, з дуже твердими атеїстичними переконаннями, з якими він жив все життя і продовжує жити далі. Автор описує його як людину розважливого, старається бути оптимістичним, але давно розчарувався в житті, яка для нього втратила всі фарби і контрасти. Він звик покладатися тільки на себе, не покладаючи свої проблеми на оточуючих, з-за чого мало хто з його співмешканців знайомий з ним по-справжньому.
Він також звик зневажати людей, які намагаються обдурити оточуючих для їх блага, він зневажає саму ідею брехні на благо, також при цьому, зневажаючи релігію і всіх її послідовників, аргументуючи це тим, що немає сенсу сподіватися на якісь неіснуючі сили, існування яких і довести неможливо. Саме з цієї причини він і не згоден з Лукою.
В епізоді конфлікту з проповідником Лукою автор показує нам, що Сатин готовий відстоювати свої інтереси та переконання, так як він не раз ставав свідком того, що хороші люди страждали через дезінформації. І тоді він пообіцяв собі говорити тільки правду, і тільки те, що він думає.
Після автор розкриває нам його з протилежного боку. Хоч практично завжди своєю різкою і твердої правдою він засмучує людей, однак він також може нею підтримати. В одному з епізодів він виголошує полум’яну промову, в якій говорить про те, що лише праця і завзятість врятує людину, а не якісь там обіцянки порятунку душі і раю. Він змушує своїх слухачів звернутися до голосу розуму. Він навіть не засуджує Луку за його брехню, так як він розуміє ситуацію, і приймає її. Через цей епізод і образ автор намагається передати нам свою думку, що у нього виходить відмінно, так як образ був продуманий ідеально, і він також ідеально доносить свою думку до читача.
Варіант 3
П’єса Максима Горького «На дні» значно відрізнялася від літературних творів того часу. У п’єсі показано не просто нижній шар суспільства. Головні герої п’єси – це люди, яких навіть до цього шару не можна віднести. М. Гіркий перед написанням п’єси спілкувався і вивчав людей, які втратили не тільки матеріальне благополуччя, а й людяність. Всі образи розкриті наближено до реальних людей та їх історій. Життєві долі героїв можуть викликати співчуття, а місце їх проживання – шокувати. На дні можна зустріти мрійницю Настю, Анну, яка доживає свої останні дні, скептика Сатину і працівника Луку. Всі герої відрізняються, але їх спільною рисою залишається – пасивність і прийняття всіх життєвих обставин.
Сатин – головний герой п’єси, це людина, який спустився на дно. Його життя не завжди була такою. Він був освіченою людиною, багато читав, працював у театрі. Але потрапив у в’язницю за вбивство ґвалтівника своєї сестри. Тепер він весь свій вільний час пиячить і займається картковим шахрайством. Він завжди похмурий і озлоблений на весь світ. Від колишнього життя залишилося лише вміння красиво висловлюватися і вставляти розумні слова. Сатин значно відрізнявся від інших мешканців нічліжки. Здається, що він абсолютно випадково тут опинився і йому не вистачає внутрішнього стрижня кардинально змінити своє життя. В душі він добрий і веселий чоловік, любив свою сестру, але життєві обставини змінили його зовнішній вигляд. Сатин – скептик і знає, що його вже не чекає інше майбутнє. Йому зручно бути пасивним і нічого не чекати від життя.
Монологи Сатину захоплюють, він говорить про істину, добро і людині. Сам Горький пише, що більше немає героя в п’єсі, який зміг би це сказати. Образ Сатину відіграє важливу роль, він висловлює позицію автора. І немов доповнює інших персонажів ранніх творів. Співзвучність з Сатаною – не випадкова. Сатин не дозволяє й іншим героям скинути окови бідності і почати нове життя. Він вільна людина і таким відчуває себе лише на дні суспільства, адже зневажає працю та соціальні пута. Сатин – це яскрава особистість, навіть в тих умовах, в які потрапив, він виділяється і має власну життєву позицію, вміє аналізувати і робити висновки. Це і стало причиною нової життєвої позиції – скептицизму. Тому він є основним антагоністом Луки, який хоче позитивно вплинути на інших мешканців нічліжки.
Максим Горький вніс у літературу новий підхід до розкриття проблем. Перед читачем «оголені» герої з власною складною історією, якою хочуть поділитися. Здається, що вони вже мертві, а нічліжка – це пекло або ж місце сильно віддалений від світу людей.
