Образ і характеристика Сатину в пєсі На дні Горького твір

У п’єсі “На дні” Максим Горький описує життя мешканців нічліжки – опустилися, що впали на соціальне дно людей. Проста, на перший погляд, історія насправді є соціально-філософською драмою. У творі піднімається безліч проблем: сенсу життя, пошуків правди, віри та безвір’я, принизливого становища людини в суспільстві і багато інших.

Один з босяків – Сатин – арештант, вбивця і шулер. Сатин костянтин був телеграфістом у молодості, потрапив у нічліжку після того, як вийшов із в’язниці. Був засуджений за вбивство, але, за його словами, він заступився за честь сестри. На момент оповіді йому приблизно 40 років, він сміливий і розумний. Сатин вірно розцінює інших героїв: “тупі, як цеглини”, намагається відстояти гідність інших людей, відкрити їм очі на їхнє ж можливості.

У життєвій позиції Сатину присутні відгомони гуманізму, і розкриваються вони в його монолозі про людину: “Все – в людині, все для людини!”. Герой сперечається з мандрівником Лукою про “втішний” брехні і засуджує будь-який її прояв. Костянтин вважає неприйнятною “ложь во благо”, бо людина має право знати правду, якою б вона не була.

Сатин по своїй волі опускається на дно життя, відкидає моральні цінності і відкидає роботу: “Людина – вище ситості!..”. Він вигукує: “Честь-совість багатим потрібна, так!” тим самим допомагаючи ночлежникам виправдовувати свою аморальність. Монологи Сатину не відповідають його образу, але сам герой вимовляє: “Чому ж іноді шулер не говорити добре, якщо порядні люди…як кажуть шулера?”. Слова Сатіна часто передають позицію самого Горького, і його образ, безсумнівно, дуже важливий у п’єсі. Також, Сатин вимовляє останню страшну репліку у творі – реакцію на смерть Актора: “Зіпсував пісню…дурень!”.

Дивіться також:  Проблеми і теми розповіді Горького Стара Ізергіль

На стику століть завжди очікуються якісь зміни. Вони відбуваються не тільки в житті звичайних людей, але і в мистецтві, літературі. Кордон дев’ятнадцятого і двадцятого століть стає для Росії і для народу по-справжньому переломним моментом.

Новим явищем для російської літератури стає письменник Максим Горький. Він є засновником радянської соціалістичної літератури. Але ще за довгий час до появи Радянського союзу письменник звертається до гострих тем свого часу. Так з’являється його знаменита п’єса “На дні”, що отримала велике визнання і згодом поставлена режисером Станіславським у Мхаті.