У творі Горького “На дні” є безліч цікавих персонажів зі своєю унікальною історією становлення тим, ким вони є на момент оповіді у творі. У нічліжці місце собі знайшли люди самих різних кровей і рослинного походження, одним з яких став колишній поміщик Барон.
Барон – дорослий чоловік, один з мешканців нічліжки, за сумісництвом працює сутенером. До такого життя, за його словами, його призвела низка нещасть, з-за якої він виявився без гроша, після чого, йому довелося вирушити шукати собі дах над головою. Саме цим він і виправдовує свій нинішній стан.
Барон, за його розповідями, виріс в дуже багатій дворянській родині, де він був єдиним і коханим дитиною, якій ні в чому не відмовляли, потураючи кожної його забаганки, з-за чого він виріс дуже розбещеною хлопчиком, за якого всі завжди робили інші, він також став дуже несамостійною персоною.
Його несамостійність доходила до абсурдного, аж до того, що він не міг сам прийняти ванну, про що вічно просив слуг, а слуги в свою чергу, боячись суперечити золотому хлопчикові, корилися йому беззаперечно, роблячи все, що він їм накаже. Тому про і виріс людиною, яка не в змозі жити самостійно, без чиєї підтримки. З-за цього, після смерті батьків він не зміг впоратися з господарством, і правильно розпорядитися грошима, із-за чого все втратив, і тепер живе в нічліжці, лише марячи про колишні часи, коли він міг дозволити собі все що завгодно, а на даний момент, навряд чи може дозволити собі проживання в цій самій нічліжці.
Однак, навіть втративши все своє майно, він так і не змінився. Цей випадок нічому не навчив, він так і не зміг навчитися самостійності, навіть проживаючи в нічліжці. Характером він так і залишився все тим же розпещеним хлопчиськом, за якого коли все робили слуги. Також в його характері ясно простежується гордовитість і зарозумілість, так як він вважає, що якщо він народився в багатій аристократичній родині, то його положення на порядок вище всіх оточуючих його людей на момент розповіді. Він один з найбільш низько полеглих персонажів у творі, який навіть зі своїм новим становищем змиритися не в силах, продовжуючи сподіватися спогадами про минуле багатого життя. Саме в цьому і весь образ цього персонажа у творі Горького “На дні”.
