Хто не заслуховувався чарівними історіями про життя кочових циган, вище за все цінують свободу! Струни чиєїсь душі не хвилювали циганські пісні?! Хто не завмирав в заціпенінні, спостерігаючи за танцями цього народу?!
Максим Горький у своєму чудовому оповіданні «Макар Чудра» повідав читачеві історію кохання двох молодих циган.
Радда – горда красуня, розбила не одне чоловіче серце. Ніхто не міг встояти перед чарівністю молодої циганки.
Гордість, любов до свободи, волі – це основні якості дівчини. Їм вона ніколи не зраджує.
Характер Радды достатньою мірою розкривається при зустрічі з одним магнатом. Зачарований сліпучою красою дівчини, старий пропонує Радде поцілувати його. За це він обіцяє їй гроші. Байдужість циганки змушує магната діяти далі. До ніг гордої красуні кинутий великий кошель. Однак через мить він виявляється відкинутим в бруд. Нескореність і незговірливість Радды тільки розохочують старого багатія. Він всерйоз просить Данилу віддати йому в дружини доньку.
Солдат Данила милується своєю красунею і не бажає обмежувати її свободу. Відповідь повинна дати Радда. І вона відповіла, порівнявши себе з орлицей, а магната з вороном. Як різні за характером птахи не можуть ужитися в одному гнізді, так і вони ніколи не будуть разом.
Однак гордість зовсім не заважає Радде любити. Це почуття народилось у неї в грудях, коли в таборі з’явився завзятий Лойко Зобар. Не було ні одного цигана, який би не схилявся перед спритністю, статностью і силою цієї людини. Про нього складали легенди.
Всім серцем полюбила Радда красеня Лойко. А сам Зобар навіть не намагався приховувати свого почуття до дівчини. Що ж стало перепоною на шляху возз’єднання люблять?
Гордість! Так, саме вона не дозволяє Радде скоритися Зобару. Вона пропонує Лойко вклонитися їй в ноги перед всім табором і поцілувати руку старшому. Іншими словами, штовхає гордого цигана на публічне приниження. «Що ж це за любов, здатна розтоптати коханої людини?» – може запитати інший, не розуміє волелюбного характеру.
Але вчинок Радды переслідує іншу мету: вона хоче переконатися сама і показати всім, що людина, який зумів завоювати її непокірне серце, – особистість, гідна поваги.
Могла передбачати Радда, чим обернеться для неї подібна поведінка? Звичайно! Вже з ножем у грудях вона говорить про те, що саме такої відповіді і очікувала від удалого Зобара. Іншого б вона не полюбила! Ніколи!
Неможливо без сліз читати сцену загибелі героїв. Їх тіла лежали поруч, прекрасні, як сама свобода.
Прочитавши твір, я був охоплений сумними думами, викликаними трагічним фіналом. Лойко Зобар і красуня Радда могли б радіти своєму почуттю до кінця життя, даруючи один одному ніжність і турботу. Що ж завадило кращим представникам табору стати щасливими? Яку роль у трагічній розв’язці зіграла дочка старого Данила?
