Аналіз розповіді Горького Стара Ізергіль

Максим Горький називав свою Стару Ізергіль одним із кращих творів і дійсно з цим є багато підстав погодитися з причини багатогранності і глибини смислів і прекрасною структурі самого твору.

Мабуть, варто почати саме із структури, яка являє собою геометрично точне композицію, що створює собою красиву гармонію. Перед нами три розповіді, які йдуть послідовно, але сприйняття всього твору слід розглядати в цілісності.

Найбільш зручно читачеві як би піднестися думкою над самим розповіддю і подивитися на створену Гірким структуру. Дві крайності (Ларра і Данко) з боків і в центрі постать Старої Ізергіль. По суті, ми бачимо перед собою людину, яка розташовується між протилежностями або навіть ангельським і бісівським началами.

Легенда про Ларре, яка хронологічно йде першою і розташовується як би з одного боку, являє нам повного гордості героя. Ця гординя призводить Ларру до важкого гріха, він погубив дівчину, яка йому не віддалася, а після цього зрадів власним вигнання і ще більше запишався. Недарма Горький робить Ларру не зовсім людиною, він помісь орла і людини, тобто щось трохи дивне.

Легенда про Данко завершує розповідь і йде як би з іншого боку. Цей герой являє собою приклад самовіддачі і альтруїзму, він навіть, незважаючи на докори і дурість людей, продовжує вести їх до світла і в підсумку віддає себе повністю заради того щоб вони вийшли з лісової хащі (ясна річ, лісову гущавину потрібно розглядати тут здебільшого в символічному аспекті як зображення темряви невідання, тотальних і згубних помилок або чогось подібного) а в підсумку вони тільки розтоптали його серце. Данко є ідеальним прикладом вищої моральності, яка тільки може існувати, він найкращий з людей, але при цьому віддає себе заради тих, хто, по суті, значно гірше його – така протилежність гордості.

Дивіться також:  Аналіз розповіді Горького Мати

Посередині розташовується розповідь самої баби і якщо по сторонах ми бачимо саме легенди і сказання, то в центрі, як би справжня історія про справжню людину, яку Ізергіль розповідає про себе. У ній змішуються дві протилежності, з одного боку, вона горда і свавільна подібно Ларре і звертає увагу тільки на власні почуття та волю, з іншого боку, вона виявляє альтруїзм і йде на серйозні вчинки заради коханих людей. Напевно, ключовою фразою в цій структурі є слова старої «кожен сам собі доля».

Горький як би говорить про моральному виборі кожної людини, який сам створює власну долю і завжди вибирає між ангелом і бісом, які сидять по обидві сторони від нього. Коли-то він наслідує горделивому Ларре і може приректи себе на жахливу долю відкинутого блукача і безтілесного духа, коли-то Данко, який прирікає себе на не менш сумну долю, але тепер заради високого ідеалу. Структура твору, по суті, є об’ємною метафорою людського існування.