Гаврило є одним з центральних героїв оповідання М. А. Горького «Челкаш». Оповідання побудоване на протиставленні Челкаша (досвідченого і спритного злодія і п’яниці зі стажем) та Гаврила (молодого безробітного селянина). Зупинимося докладніше на аналізі образу останнього.
Гаврило – кремезний сільський хлопець. Він зазнав краху, намагаючись заробити в місті, щоб прогодувати себе і свою матір. Тепер йому залишалося тільки повертатися додому, одружитися на заможної нареченій і стати батраком. Челкаш одразу ж не злюбив його за силу і здоров’я, які випромінював молодий чоловік: «…зненавидів за те, що у нього такі чисті блакитні очі, здорове засмагле обличчя, короткі міцні руки…», при цьому головного героя з першого погляду привернуло добродушність і довірливість селянина.
При цьому Гаврило боязкий – погоджуючись на справу з злодієм-контрабандистом, він постає перед читачем боягузом. Йому страшно до сліз, він не хоче доводити справу до кінця, і хоче, щоб Челкаш відпустив його. Вже тут видно протиставлення безстрашного і, головне, вільного п’яниці-авантюриста запуганному невільникові свого життя. Челкаш переконує довести справу до кінця, але далі сутність героя розкривається для читача в новому світлі.
Гаврило отримує малу частину від всієї виручки і в його душі прокидається жадібність. Бідного селянина охоплює безконтрольне почуття жадібності, при цьому він відчуває себе слабшим за свого напарника, падаючи на коліна і вимолюючи у нього гроші. Він залежний, на відміну від Челкаша, залежний від свого стану, залежний від своїх пристрастей (від жадібності), залежний від ледь знайомого йому п’яниці. Емоції, які виникають у нещасної людини, штовхають його на необдуманий вчинок – він кидає камінь у Челкаша. Його метання – він тікає, то повертається і гірко розкаюється в соделанном – знову свідчать нам про слабкість його особистості. Він і тут не може бути послідовний. Лякливість, боягузтво – ось його неміч людської душі.
Важливо сказати про те, як сам Челкаш бачить свого напарника. Він не розуміє, як можна так измучить себе заради грошей, жалість до бідній людині поєднується з огидою до подібного бачення світу. Челкаш відчуває свою перевагу над Гаврилом, він називає його “молоденьким телям” і “дитятком”. Він віддає гроші селянинові, розуміючи, що таку душу вже ніщо не виправить. Саме в порівнянні Челкаша і Гаврила ми розуміємо всю дріб’язковість і підлість другого.
Відсутність власної гідності, стійкості характеру і моральних цінностей, лякливість і жадібність Гаврила – ось ті якості, які підкреслюються М. Гірким. У нього відсутня та жага свободи, яка властива Челкашу, тому, незважаючи на те, що в кінці більша частина грошей залишається у Гаврила, саме Челкаш виходить з маленької драми на березі моря переможцем.
У ранній творчості письменника основне місце займають романтичні настрої. Нероздільна зв’язок між людиною і природою, особлива увага до особистості, у якій поєднується самотність і свобода, виклик суспільству, його законам, конфлікт головного героя і героя-антагоніста – ці риси романтизму знаходять своє відображення і в оповіданні «Челкаш».
Варіант 2
У своєму творі (Челкаш) Максим Горький приділяє особливу увагу особистості і внутрішньої оболонки людини, розкриває перед читачем те, наскільки зовнішня оболонка буває оманлива. Головна тема роману – протистояння двох героїв, Челкаша (злодія і п’яниці) і безробітного звичайного селянина Гаврила.
Гаврило – це міцний, здоровий хлопець, з русявим волоссям і широкими плечима. Заробити на Кубані не вийшло, і він знову був змушений повернутися до себе назад у село. Після смерті свого батька, Гаврило був змушений піти працювати наймитом, щоб прогодувати себе і матір. У юнака добру вдачу, красива зовнішність і відкритий погляд. Саме за це він був неприємний Челкашу. Хоча, з іншого боку, йому подобалася простота і добра душа Гаврила.
Їх зустріч відбулася зовсім випадково. Спір між ними про спритності і сміливості призвів до того, що молодий хлопець погоджується піти на «темну справу» із злодієм-контрабандистом. Саме цей випадок повністю оголює всю сутність та натуру Гаврила. Він виявляється звичайним боягузом.
Гаврило відчуває панічний страх і всіляко намагається уникнути того, що відбувається. Але Челкаш переконує Гаврила довести задумане до кінця. Отримавши невелику суму, молодої людини захоплює почуття жадібності і жадібності. Він падає перед Челкашом на коліна і починає благати дати йому ще грошей. Цей момент показує всю внутрішню сутність Гаврила, він залежний від обставин і власної жадібності.
Юнака так сильно мучать спалахнули емоції, що він від безвиході, не замислюючись, кидає камінь у Челкаша. Слабкість особистості полягає в постійному сум’ятті і власної слабкості. Молодий хлопець то трусить і тікає, то знову повертається і кається у скоєному. У Челкаша ж виникають двоякі почуття до Гавриле. З одного боку це жалість і нерозуміння, як можна заради грошей так мучити себе. З іншого боку, йому огидно це стан людської душі. Врешті-решт він віддає більшу частину грошей Гавриле. Челкаш розуміє всю дріб’язковість і підлість натури молодої людини.
Образ Гаврила – це сутність дріб’язкового, підлого і жадібного людини, у якого відсутнє почуття власної гідності і моральних цінностей. Він повністю залежний від власних бажань і обставин. Боягузтво і слабкість, головні риси Гаврила.
Твір про Гаврила з твору Челкаш
Розповідь Максима Горького «Челкаш» оповідає про злодія. Григорій Челкаш добре знайомий людям, які живуть на узбережжі. Всі його знають як затятого п’яницю і сміливого злодія.
Гаврило, звичайний селянський мужик. В оповіданні Горького він постає перед читачем, як славний хлопець, який працює для того, щоб утримувати маму і будинок.
Такі дві різні людини зустрічаються абсолютно випадково. Між ними розігрується суперечка, хто краще і зручніше. Челкаш вирішує взяти Гаврила на справу. Для цього він пригощає хлопця в таверні і тим самим входить в довіру до нього. Челкаш для Гаврила стає кимось на кшталт господаря. Він відчуває в Григорія чинності, починає довіряти йому і Гаврило переймається до нього деяким почуттям вдячності і підпорядкування.
Під час того, коли чоловіки пливуть красти, Гаврила багато разів охоплює страх. Тут читач розуміє, що цей «славний хлопець», простий селянин, насправді боягуз. Гаврило просить у Челкаша відпустити його. Із-за чого в човні виникає шум та їх трохи не наздоганяють хранителі порядку. Але все обходиться успішно, справа завершується, і чоловіки пливуть збувати свою здобич.
Гаврило, який трусив і ніяковів перед морем, побачивши скільки грошей отримав Челкаш за крадену річ, починає розмірковувати про те, скільки б він зміг зробити на своїй землі, хай у нього стільки грошей. Тут у «славному хлопцеві» прокидається самий страшний людський порок – жадібність. Автор оповідання описує виникло відчуття в Гавриле як дуже розбурхує, збуджує і розкриває в людині все найжахливіше, що тільки може бути.
Челкаш хоч і злодій, але своє слово стримав і дав Гавриле грошей. Але героєві цього здалося мало. Тоді Гаврило вирішив випросити у Челкаша всі гроші. Драма, що розігралася на березі моря між двома людьми, показує читачеві наслідки жадібності. В даному оповіданні Гаврило готовий був убити людину, тільки б отримати всі гроші за вкрадену річ.
На початку оповідання Максима Горького «Челкаш» Гаврило постає звичайним селянином, який займається землею і працює, щоб прогодувати сім’ю. Але згодом автор відкриває в цьому герої самі низькі і жахливі людські якості такі, як боягузтво, жадібність і злість.
Даний розповідь вчить читача того, що чоловік повинен бути чесним, уміти жити за коштами і знаходити хороші сторони у своєму житті.
