Основною темою твору є виражений поетом протест проти жорстокості режиму абсолютизму, його тиранії, беззаконня, вседозволеності і бажана мрія про набуття народом довгоочікуваної свободи.
Ідея поета полягає в утвердженні єдиної конституції (закону), який передбачає однакові для всіх права і обов’язки, а також ідеали вільнодумства, гуманні принципи рівноправності і духовної свободи.
Твір складається з трьох концептуальних частин у вигляді ліричного монологу, перша з яких являє собою преамбулу, вступ до ключового оповідання, що описує головну задачу поета про бажання з допомогою його літературного дару оспівувати свободу, вражаючу пороки суспільства.
У другій частині вірша відображаються його основні ідеї, описані на прикладах доль великих імператорів світу Людовига, Наполеона, Павла із зображенням яскравою, реалістичної картини історичних подій.
Заключною частиною оди поет вважає зроблений ним висновок з усього викладеного про гарячому заклику до правлячого класу виконувати прийняті закони нарівні з його народом.
Вірш написано з використанням чотиристопного ямба і застосуванням різних художніх засобів, що дозволяють більш виразно передати думки поета, зробити їх яскравішими, а саме метафор, уособлень, риторичних фігур, порівнянь, епітетів, анафори. Крім того, поет часто використовує при вживанні частин мови дієслова та дієприкметники, що створюють динамічність тексту і його особливий ритм, а також застосовує у змішаній рифмовке жіночий вид ненаголошеній рими. При цьому в творі повністю відсутні риторичні питання і афоризми.
Увесь твір наповнений болем поета про несправедливо скривджених права людських особистостей, відображаючи громадянську позицію автора творіння.
Поет вважає, що якщо в суспільстві при несправедливої влади неможливе існування законів вільності святий, то результатом потурання влади є поява злочинів як з боку тиранічних правителів, так і з боку народи, що вбиває своїх володарів.
Закон, з точки зору автора, повинен сприяти будь-яким вільним проявів людини, не перешкоджаючи їм і не ущемляючи. Правляча влада повинна самостійно видати праведні й рівноправні закони, утвердивши тим самим свою державну міць.
Створення вільнодумного твір спричинило за собою відправку поета на заслання, оскільки стало справжньою революційною піснею, що закликала до негайних і рішучих вчинків, провозглашавшей високі патріотичні почуття і прагне до вирішення проблем соціальної нерівності в суспільстві. Думки поета про несправедливість існуючої влади були підхоплені майбутніми декабристами, які також гостро співпереживали проголошеної поетом ідеї.
Варіант 2
Ода «Вільність» відноситься до петербурзького періоду творчості А. С. Пушкіна. Можна сказати, що це найбільш волелюбний період у творчості поета. Покинувши замкнуті стіни ліцею в 1817 році, поет починає освоювати різноманіття навколишнього світу і втілювати його у своїх нових творах.
В кінці другого десятиліття 19 століття світ північної столиці був наскрізь пронизаний політичними ідеями, жагою політичних дій. Пушкіну ці ідеї виявляються близькі, тому він пише твори, в яких вони знаходять вираз. Ода «Вільність» серед них посідає чільне місце: вона одразу припала до душі декабристів і стала в середовищі волелюбної молоді дуже популярна. Ода «Вільність» могла б стати маніфестом декабристів, якщо б не ряд моментів, які свідчать, що їх погляди все-таки не повністю збігаються з пушкінськими.
Хоча у Пушкіна не було періоду учнівства, у петербурзький період він творить в рамках певних традицій. Що стосується оди «Вільність», то вона виникає на перетині літературної традиції, до якої належав Радищев, і власних роздумів поета тієї пори. Слідом А. Н.Радищеву Пушкін свою оду також називає «Вільність», щоб читач відразу міг зрозуміти, яку тему він збирається розвивати. Як і Радищев він бере за основу тріаду Народ – Закон – Царі, але від традиції розвитку заявленої теми істотно відходить. Якщо для Радищева головну сходинку п’єдесталу займає Народ, який творить Закони та вершить долі Царів – карає їх, якщо вважає за необхідне, то для Пушкіна головним є справедливий Закон, яким однаковою мірою повинні підкорятися і Народи, і Царі.
Також відмінність пушкінського світогляду від радищевского проявляється в тому, що історичні приклади, які наводяться у творах, несуть різне смислове навантаження. Радищев виправдовує кару монарха, у Пушкіна ж немає беззастережного прийняття цього акта. Пушкін головною цінністю вважає волю, обожнює її – в цьому він близький і декабристів. Але він проти насильства, не закликає повалити політичний лад. Політичні погляди Пушкіна, які знайшли відображення в оді «Вільність», дозволяють побачити в ньому прихильника конституційної монархії, але ніяк не революціонера. Монархи, на думку Пушкіна, повинні схилятися главою «під покров надійну Закону»: в оді метафорично показано, що монарх повинен стояти на чолі держави, якщо його влада не буде абсолютною, якщо будуть враховані інтереси народу.
Ода «Вільність» цікава не лише своєю політичною злободенністю: вона має і художню цінність. Написана в жанрі, який був найбільш любимо попередниками поета – классицистами, ода демонструє всі особливості високого стилю. Ода написана урочистим четырехстопным ямбом, демонструє використання високої книжкової лексики і різних риторичних фігур. Ці художні засоби допомагають поетові передати той справедливий гнів, що він відчуває, бачачи беззаконня, неправедну владу, а також його щиру віру в те, що розум переможе, і народи отримають вільність і спокій.
Тричастинна композиція оди дозволяє Пушкіну послідовно розглянути тему в різних аспектах. Незважаючи на те, що Пушкіну було всього 18 років, коли було написано цей твір, видно, що він вже сформувався поет і громадянин з яскраво вираженою політичною позицією.
Аналіз вірша Пушкіна Вільність 9 клас
Знаменитий твір «Вільність» була створена на світ одним з видатних російських людей, великим письменником Олександром Сергійовичем Пушкіним в 1817 році, а опублікований і виставлена на суд читачів і критиків лише через багато років. Варто відзначити той факт, що за життя письменника це вірш не було видано. Також варто відзначити те, що після створення даного твір і оцінки його урядовими органами письменника відправляють у заслання, не прийнявши і не зрозумівши цього твору.
Дуже цікавим є і те, що це вірш, а точніше ода стало об’єктом, яке якимось чином зробило досить великий вплив на відому революцію тисяча дев’ятсот сімнадцятого року, тобто через десять років після свого створення.
Головне темою твору став протест правлячої тоді абсолютної монархії, і цілковите не згоду з нею. Цим твором автор намагається висловити своє негативне і негативне ставлення до абсолютизму, не приховує свої почуття несправедливості і волаючого незадоволення до людей, які стоять на чолі держави.
Саме у цьому творі Олександр Сергійович вирішується показати і проявити свій рішучий настрій, прославити вільність, свободу слова, а так само політичну свободу.
Свій головною метою, і метою створення цього твору автор бачить переконання і заклик всіх, без винятку людей до початку масштабного перевороту в рідній країні, до повалення жадібної, несправедливою, і недоречною влади самодержавства.
Що стосується літературних і художній моментів, то вони допомагають авторові передати весь зміст його думок і його бажання показати, хто ж є справжньою цінністю для держави. Звичайно, Олександр Сергійович був людино патріотичного виховання, саме тому завжди вважав, що головну цінність для держави приносить народ, який і є державою по суті кажучи. Він дуже поважав і любив російський народ, вважаючи, що тільки в Росії живе така кількість талановитих та обдарованих людей, які змушені страждати від самодержавної влади і жити не в повну силу, постійно підкоряючись кому-небудь.
Аналіз вірша Вільність за планом
