Це дуже милий розповідь. Головне тут – контраст. Різниця між серйозним дядечком (він же головний герой і, видно, сам автор) і Лизочкой (маленька племінниця). Вона дуже щира, безпосередня, мила… І зовні, і внутрішньо. Це усміхнена білявка з блакитними ясними очима. Думаю, що у неї напевно рожеве плаття з рюшами.
Дядько серйозно читає про серйозні речі. Про французької революції. Але ось його племінниця намагається його всіляко відвернути. Тобто спочатку говориться, що чується тупіт маленьких ніг, хтось шкребеться, намагається зрушити стілець, підсовує іграшки… Зрозуміло, що намагається дитина. І ось з’являється вона!
Дядько, як завжди, не може встояти перед її чарівністю. Але говорить так серйозно… На всі її «навіщо», відповідає строго. А дівчині потрібно, щоб він їй розповів казку. І сама вона не проти розповісти! Тільки шкідливий дядько їй заважає. Теж запитує… Але не «навіщо», а різні інші дурні питання задає. І вони дуже серйозні. Наприклад, йшла Червона Шапочка через приватний ліс або через казенний. Дівчинка намагається щось відповісти, але в підсумку психує. Тоді дядько розповідає їй анекдот. Він сам собі дивується!
Насправді йому просто хочеться спокійно читати. Потрібно м’яко звільнитися від Лізи, як від милого, але докучливого кошеня.
Лізочка просто в захваті від анекдоту. Хто б здивувався? І він їй так подобається, що вона його привласнює. Тобто через хвилину розповідає дядькові «казку» – точно таку, тільки помінявши яблука на груші. І вона навіть не розуміє, що це плагіат! Напевно, наші музиканти теж ось так не розуміють…
Загалом, дуже мило себе веде дівчинка. Та й дядько терплячий. Не накричав, не нагрубив. А то всяке буває з цими серйозними дорослими.
Зараз би давно її послали… Мультики дивитися! Але цікавіше з людиною справжнім поспілкуватися. Напевно, у них немає грошей на няню. І де, взагалі, мама Лізи? Бідний дядько повинен возитися з дитиною. Навіть я не радію, коли мене залишають молодшого! Хоча мені не треба про революцію читати, а потрібно, наприклад, російську вчити просто. Але ці діти! Спокійно не усидят ніколи… Доводиться шукати підхід. Але мультики завжди мене виручали. Принаймні поки було так.
