Гаряче сонце ранньої весни початок розтоплювати сніг який залишився “подарунком” від закінченню зими. Шматочки льоду, який сковував береги річок, почали танути. Рівень води піднімався, затоплюючи кущики, і коріння дерев, що знаходяться біля берега.
Налякані звірі в страху йдуть із затоплених будинків. Вони шукають свою тимчасову обитель на окремих острівцях пагорбів, яких оточує холодна вода. Але не всі встигають дістатися до цих маленьких шматочків раю і не всім вдається сховатися на тій землі.
Заєць, в надії врятуватися від води, забрався на гілку свисавшую зі старого дерева. Він неймовірно наляканий. Його темні круглі очі виблискують від страху. Він притискається своєї жовтувато-коричневою шерстю до стовбура дерева, в надії врятуватися від злої долі, яка може його наздогнати. Заєць з переляком дивиться на воду, яка все прибуває і прибуває, але він не в змозі нічого вдіяти. Дивлячись на цю картину будь-яка людина замре від жалості до цього звичайного і милого звірка і буде сподіватися, що паводок швидко спаде, давши йому можливість повернутися до своєї сім’ї і в свою затишну нірку.
Художник дуже наочно показав нам, що природа і її закони, не такі вже й привітні, як нам може здатися на перший погляд, а також, що небезпека може таїти в собі навіть така безневинна річ, як паводок.
