В. А. Бунін являє собою класичного зразка літераторів закінчення століття. Поет — фаталіст, творінням якого властива запал, пристрасть і недовіру. Фольклор цього творця поєднує в собі важкість людської долі, а центральні теми відкривають питання навколишнього світу, смерті, потяги і пристрасті.
Він твердо займає місце в російській писемності як великий модерніст.
Творіння під назвою «Сни Чанга» публіцист Бунін оприлюднив у 1916 році, будучи в розквіті сил. У цей період автору твору було вже за 30 років. Отже, зовсім не важко зрозуміти, що письменник відкрив у своєму творінні основні теми, які і зараз несуть сучасний характер.
Пройшовши у своєму житті через багато чого, творець переніс свого твору різні міркування, пов’язані з філософією життя. Плід його робіт укладає в собі спілкування з головним персонажем. Поставивши мету, яка містила в собі три питання, письменник сам на них відповів.
Знайомлячись з дітищем творця кожен рядок просочений розсудливістю. Усі фарби природи так і рясніють у творах Буніна, тому не дивує той факт, що у своїх творах поет піднімає тему природи. Не стало винятком і творіння «Сни Чанга».
Начебто не виникає питань – у світі є дві правди. Однією з яких притаманне неправота, поділ і брехня. А другий – прекрасна і чудова життя. І як раз Чангу удостоїло честі пізнати третю правду. Саме вона обійшла стороною капітана. А правда ця — любов.
Людина займає важливе і таємниче місце в цьому чудовому зібранні. У нього завжди викликав інтерес питання, у чому загадка людського характеру, в навколишньому середовищі, в розвитку або вплив зовнішнього світу. Відповісти на питання, що цікавить, але дуже непростий, його питання, творця так і не вдалося.
У творі підняті актуальні питання, які змушують задуматися про людському існуванні і про життя взагалі, так як нинішнє покоління вносить свою лепту в історію. Читаючи рядки його творіння, варто задуматися про майбутнє, яке чекає людей і подолати страх, яке буде це майбутнє. Так як в цьому світі існують невмирущі істини, які не піддаються ніяким впливам з боку.
