Аналіз 2
Чудовий письменник, колись вимовив: «стислість – сестра таланту», досвідчений лікар, відмінний по натурі людина – Антон Павлович Чехов у своїх творах часто піднімає проблему «маленької людини». Оповідання «Зловмисник» не є винятком, бо в ньому Чехов продовжує розкривати труднощі російського побуту, різні погляди людей на одну річ. Написаний він у 1885 році, був опублікований в «Петербурзької газеті».
Твір «Зловмисник» навіває після прочитання одночасно веселість і смуток. Сміх з’являється від тієї ситуації, що відбувається в книзі: люди, що обговорюють одне, бачать і тлумачать про подію по-своєму. Герой, ім’я якого Денис Григор’єв, постає перед судом. Він завинив і був спійманий за своє діяння: відкручував болтики, завдяки яким тримаються рейки, проїжджає поїзд. Суддя стверджує, що така дія не є здорове, так як люди, що знаходяться в поїзді, могли постраждати, рейки мають можливість сходити зі свого конкретного положення, якщо їх позбавляти такої опори, як болти. Григор’єв заперечує свою провину, бо вважає, що це діяння вчинено лише з-за тяжкого стану героя. З одного боку у судді своя правда: підсудний винуватий у тому, що крав засоби, за допомогою яких кріпляться рейки. Багато життів могла забрати із собою смерть, якби поїзд відхилився і зійшов з курсу. Але з іншого боку: Денис Григор’єв намагався вижити. В країні жахливо трагічне становище, за якого не має засобів до існування. В цьому і проблема, бо злодійство починається тоді, коли влада обмежує народ в чомусь потрібний.
Що ж наганяє тугу і зневіру після прочитання розповіді? Справа криється в неосвіченості підсудного. Він не усвідомлює, якої шкоди міг принести безлічі людей. Втрати були непередбачуваними, але герой не може цей факт зрозуміти. Сумно, що очевидні речі не представляються персонажем. Коли йому виявляють, що він винен, той лише задається питанням: «за що?» Дійсно страшно, коли людина не здатна усвідомити: в чому його провина. Йому здається настільки доступним і дозволеним вчинення певної дії, що про негативний вплив на оточуючих забувається. І це трагедія!
Денис Григор’єв, перебуваючи на суді, намагається донести слідчому, що його діяння продумано до найдрібніших подробиць, що персонаж робить все «з головою». Однак відразу розкривається сутність героя. Захищаючи свої права, немов селяни в історичний час, стає зрозуміло, що від героя слід очікувати що завгодно, його кроки будуть абсолютно непередбачувані, бо персонажа турбують лише власні інтереси, так вигода, що він може почерпнути з того чи іншого вчинку. Дениса Григор’єва хвилює, як він буде жити далі, на які кошти зможе існувати. Тому не дивно, що він виходить за рамки дозволеного. Герой такої натури, його не переробити.
Крім того, що Антон Павлович звертає увагу читачів на владу, що зробила з народу натовп, змушуючи тих сліпо слідувати за ватажком, письменник вказує нам на халатність і нерозумність людей, які, прикидаючись «дурниками», мріють знайти вихід з скрутного положення. Невже і зараз в нашому житті такого не відбувається?
5, 6, 7 клас
